Старе чи нове: чому кияни відмовляються від квартир біля метро, навіть коли їх квартири з’їла пліснява? (відео)

Свій гуртожиток на вулиці Мілютенка мешканці називають будинком-убивцею. Життя людям вже понад 10 років отруює токсичний грибок. Чорна пліснява тут скрізь, стіни прогнили. Жити в таких умовах не лише незручно, а й небезпечно. Через шкідливий грибок мешканці постійно хворіють.

Коли мер міста приїхав на власні очі побачити, в яких умовах змушені жити люди, вони зустрічали його навіть із короваєм. Ще навесні 2016-го Віталій Кличко їм пообіцяв: скоро зведуть новий будинок, а цей аварійний – знесуть. Але відтоді абсолютно нічого не змінилося. На місці, де мала виростати новобудова, як і раніше розташована автостоянка.

«Мешканці проти. Тобто ми шукаємо місце для стоянки. Мешканці, які живуть у будинку-вбивці, зі свого боку тиснуть, щоб скоріше розпочати цю роботу», - пояснює заступник голови КМДА Олександр Спасибко.

Цей сучасний житловий комплекс приклад того, що можна побудувати на місці знесених хрущівок. Його будували замість старих 2-поверхових будинків, попередньо відселивши звідти людей. Це – наче минуле і майбутнє поруч. У дворі – старі 70-річні будинки, які чекають знесення. Втім, аби їх розвалити – потрібно домовитися із усіма мешканцями.

«Сто квартир в будинку. Один мешканець, або одна сім’я, власник не погоджується на відселення, продаж або заміну своєї квартири – і все, закон не працює», - пояснює заступник голови КМДА Олександр Спасибко.

Умовити всіх мешканців складно, бо у кожного – своя вимога до нового житла. А в законі чітко не прописано, на що можуть претендувати власники квартир, що йдуть під знесення. Приміром, місцева мешканка Ольга Василівна хоче помешкання набагато більше і не в панельному будинку, а всім прописаним у ній – окреме житло. Вона пояснює так: старі квартири великої площі, із високими стелями, цеглові будинки, паркет тощо.

Якщо вона одна не погодиться на переїзд – нових квартир не отримає ніхто. Тому в закон хочуть внести зміни, аби для знесення була потрібна згода не усіх мешканців будинку, а 75%, чи навіть 50%. Незгодних переселятимуть за рішенням суду, і лише в межах одного району.

«Аби не було так: що умовно людей з Печерська переселяють на Академмістечко або Троєщину. Аби з цього будинку могли спокійно ходити в ту саму поліклініку, в той самий дитячий садочок», - обіцяє Лев Парцхаладзе, заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Стимулювати власників старих квартир погоджуватись на відселення планують житлом більшої площі. «Якщо було житло 70 метрів – отримуєш 100, якщо 100 – 120-130. Обов’язково із ремонтом і до того, як цей об’єкт будують», - каже Парцхаладзе.

Кожне відселення починатиметься з будівництва так званого стартового будинку – його зводитимуть поруч із кварталом, який підлягає знесенню, і саме у нього переїдуть перші відселенці.

Але коли почнуть будувати цей комунальний рай? Нескоро. Спочатку необхідно ухвалити зміни до закону, а потім – знайти охочих щось зводити на місці хрущівок. «Рік, два, три ця тема може бути дуже актуальною», - вважає Парцхаладзе.

Однак мешканцям околиць Києва радіти рано, адже забудовників перш за все цікавлять центральні райони з хрущівками – там значно легше продати квартири. Саме покупці новобудов усі ці покращення і фінансуватимуть.

«Арифметика проста: хтось має купити квартиру, і за цей рахунок мають бути побудовані дві квартири: тому, кому купили, і власне тому, кого розселяли», - пояснює Олексій Кучеренко, нині експерт з питань житлово-комунального господарства, а в минулому – міністр відповідного відомства.

Якщо ж попиту на новобудови не буде – мешканцям хрущівок про сучасні квартири можна забути. За рахунок міста чуже приватне житло ніхто покращувати не буде.