В Україні нарешті криміналізували домашнє насильство і суттєво посилили за нього покарання. Що змінилося в законодавстві, і як тепер будуть захищати жертв домашнього насильства?
До правоохоронних органів звертається лише 10% жертв домашнього насильства
Проблема домашнього насильства - дуже серйозний виклик для світового суспільства. З року в рік різні правозахисні організації, лідери думок, уряди різних країн, намагаються звернути увагу на це питання і мінімізувати випадки домашнього насильства. Але, на жаль, викорінити його так і не вдається, незважаючи на всі зусилля.
Ця проблема не обійшла стороною і Україну. Як розповіла президент громадської організації "Ла Страда Україна" Катерина Левченко, тільки за минулий рік в Нацполіцію надійшло близько 150 тисяч заяв про домашнє насильство.
"Проблема домашнього насильства є дуже серйозною. Навіть офіційні цифри говорять, що в минулому році було близько 130 або 150 тис. таких звернень до органів Національної поліції України. Але, за нашими оцінками звертається не більше 10% постраждалих", – коментує Левченко і додає, що за їхніми підрахунками, кожну хвилину три жінки страждають від насильства.
Так, щороку в Україні від домашнього насильства гине близько 600 дівчат (нещодавно повідомлялося про трагічний інцидент в Києві), а кожен день поліція фіксує 348 фактів домашнього насильства, причому в 80% випадків жертвами стають саме жінки.
Згідно з даними ООН, щорічно понад 1,1 млн українок стикаються з фізичною та сексуальною агресією і тиском в сім'ї. Правда, більшість з них продовжує мовчати. Український інститут соціологічних досліджень провів опитування, в ході якого з'ясувалося, що 27% жінок вважають проявом насильства образи, 32% так оцінюють приниження, а для 49% респонденток домашнє насильство - це виключно побої.
Так, голова Профспілки працівників Procter & Gamble в Україні і правозахисниця Олена Коновалова намагається розвіяти міф щодо вузького розуміння терміна "насильство".
"Мені б дуже хотілося, щоб в Україні жінки перестали сприймати насильство тільки як щось, що залишає синці і сліди на тілі", - говорить Коновалова і додає, що насильство може проявлятися і психологічними методами, моральним знущанням і т.д.
Тепер за домашнє насильство можуть посадити до в'язниці
Щоб захистити жертв, які потерпають від домашнього насильства, нещодавно Верховна Рада прийняла два законопроекти, які посилюють покарання для кривдників.
"Проблема дуже серйозна і дуже добре, що Верховна Рада прийняла законопроект 4952, яким криміналізувала домашнє насильство, а також 5294, це закон про запобігання та протидію домашньому насильству", - пояснює Катерина Левченко.
Вона також додає, що дуже часто постраждалі самі не можуть ідентифікувати, що таке насильство, і всіляко виправдовують кривдника.
Отже, що ж зміниться в українському законодавстві:
Раніше кривдника могли тільки затримати на три години, тепер же йому загрожуватиме від 150 годин громадських робіт до двох років в'язниці.
Одним з головних змін стало те, що тепер домашнім насильством вважають не тільки побої, а й психологічний тиск, примус до інтиму або ж обмеження у фінансах на елементарні потреби.
Поскаржитись на кривдника зможуть і ті, хто живуть в цивільному шлюбі. До речі, в цьому випадку покарання навіть посиляться.
Також запроваджується кримінальне покарання за проведення аборту без згоди жінки. Примус до аборту без добровільної згоди потерпілої карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Примушення до шлюбу або співжиття карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Згвалтування в новій редакції закону карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Посилено відповідальність за групове і повторне згвалтування.
Також за всіма статтями посилюється покарання за домашнє насильство, яке здійснювалося в присутності дітей. Закон також передбачає обмеження можливості наближення кривдника до жертви насильства. Якщо насильницькі дії відбувалися по відношенню до дитини або в її присутності, злочинець позбавляється права спілкуватися і бачитися з дитиною.
"Щорічно в Україні 3 млн дітей стають свідками і жертвами домашнього насильства. Точну кількість жертв насильства важко порахувати, адже далеко не всі звертаються за допомогою", - прокоментувала прийняття документа постпред президента в парламенті Ірина Луценко.
Закон вступить в силу тільки через рік, після підписання президентом. Катерина Левченко зазначає, що цей час потрібно для підготовки правоохоронців.
"Цей час дається для того, щоб підготувати правоохоронні органи реагувати по-новому на ці випадки. І я розглядаю це як позитив. Тобто, з одного боку, хотілося б, щоб швидше постраждалі могли захищати себе більш ефективно, але з іншого боку, якщо немає практики застосування такого закону, то до добра це також не доведе", – говорить Левченко.
Чи змінить закон ситуацію
Ухвалення таких законів - дійсно рішучий крок для зменшення випадків домашнього насильства. Але викорінити проблему повністю навряд чи вдасться. Справа в тому, що більшість жертв навіть не заявляють про такі злочини, а продовжують терпіти знущання. Також поширені випадки, коли після написання заяви трохи пізніше просто пишуть відмову від своїх слів і продовжують жити з кривдниками.
"Потрібно, щоб в суспільстві руйнувалися стереотипи, які є навколо цього поняття. Дуже важливо, щоб самі потерпілі не боялися звертатися за допомогою", – говорить правозахисниця Левченко.
Правда, один з дуже спірних моментів прийнятого законодавства – створення Єдиного державного реєстру постраждалих від домашнього насильства, який жодним чином не зможе захистити потерпілих, зате може погіршити їх становище, в тому випадку, якщо інформація просочиться на загальний огляд.
Цей реєстр посилить корупційні ризики і поставить під загрозу особисті дані жертв, які можуть бути поширені.
"Це не відповідає жодним міжнародним стандартам. Ми були категорично проти, уповноважені Верховної Ради були проти, в жодній країні таких реєстрів немає. Постраждалим допоможуть сервіси, а не реєстри, а так, це тільки витрата державних коштів", – зазначає Левченко.
Правозахисник Володимир Чемерис каже, що цей законопроект можна назвати одним з кращих, які прийняла теперішня Верховна Рада.
"Там, звісно, спочатку будуть проблеми із застосуванням. Необхідно, щоб органи місцевого самоврядування визначилися і створили необхідні органи, які будуть відповідати за протидію цьому насильству. Необхідно, щоб МОЗ виробив відповідні нормативні акти по стандартам надання медичної допомоги, тобто насправді на це може піти деякий час, і оскільки у нас органи місцевого самоврядування говорять про велику проблему з фінансуванням багатьох соціальних програм, тут можуть виникнути певні моменти", - каже Чемерис в ефірі радіостанції Голос столиці.