На Чернігівщині дохне риба і помирає худоба, на Дніпропетровщині – люди вже місяць беруть воду з річки та калюж, п’ють її самі і напувають тварин, бо води тут немає через ремонтні роботи на водопроводі, а на Одещині сморід від фекалій йде аж до курорту Затока, і вони поступово отруюють і Дністровський лиман, який напряму сполучається із Чорним морем. Київщину ця проблема також не оминула – у набраній воді з Дніпра експерти також виявили фекальне забруднення.
Кишкові інфекції, після яких ви вже ніколи не будете здоровою людиною, а також онкологічні захворювання, проблеми з серцево-судинною системою та навіть смерть – такими страшними можуть бути наслідки постійного вживання неякісної води.
На Чернігівщині вода мазутного кольору
Вода у річці Остер на Чернігівщині – темнішає і стає буквально мазутного кольору. Уся риба спливає на поверхню. Рятувальники виловлюють риб’ячі тушки, аби дохлятина не розкладалася просто у водоймі. Одна група за день збирає по кілька мішків.
Те, що річка отруйна, вже на собі відчули селяни. Бо вимирає не лише те, що у воді – у мешканців навколишніх сіл здихають навіть корови. Худобу підкошує саме після випасання поблизу Остра. Тож тепер пастухи годують стадо далеко в полі.
Місцеві жителі після масового вимирання риби та худоби тепер бояться не те, що купатися, а навіть підходити до річки.
«Куди купатися? Ви бачили ту воду? Якщо вся риба перед шлюзом вгору пузом лежить. Щуки втікали – так от через шлюз стрибали, що там висота більше чотирьох метрів, стрибали на чисту воду, щоб втекти від тої гидоти», - розповів місцевий житель Анатолій.
Досліджували саме неочищену воду, аби зрозуміти, що станеться, якщо десь у системі очистки відбудеться хоча би найменший збій. У набраній воді з Дніпра експерти виявили фекальне забруднення. Якщо таку воду погано очистять, і це потрапить у крани – чекайте масового спалаху гепатиту. Якщо ковтнете під час купання – інфекція так само неминуча. Очищення води від фекалій і не тільки – це турбота Бортницької станції аерації. Безпомилково знайти її можна за запахом. Все, що ми зливаємо в каналізацію, тут смердить на кілька кілометрів. Бо відстійники – відкриті.
Перш, ніж стічні води потраплять назад у річку, вони також мають проходити тривале очищення. На фінальному етапі вода вже знезаражена та без смердючого запаху. Згодом вона потрапить у Дніпро, а звідти – знову у крани, але вже у тих містах, що розташовані нижче Києва.
«Чим нижче за течією річки, тим вода гіршої якості, незважаючи на те, що проходять процеси самоочищення води в річці, але цього недостатньо. Ніхто не контролює це і трапляються викиди стічних вод, неочищених або погано очищених, і це істотно забруднює воду», - розповідає співробітник Інституту гігієни та медичної екології АМН України Олеся Зоріна.
Це – Деснянська водопровідна станція. Її воду п’є пів-Києва. У цих резервуарах її відстоюють, у повітрі – сильний і неприємний запах річки. Це – особливості київської річкової води.
Нинішня технологія очищення природний запах не вбиває, на відміну від бактеріологічних забруднень, яких у річковій воді чимало.
«І холерний вібріон висівають, і мікроорганізми, які призводили до гепатитів. Це дуже серйозне захворювання, яке без наслідків для подальшого здоров'я людини не обходиться», - пояснює співробітник Інституту гігієни та медичної екології АМН України Олеся Зоріна.
Та в крани, мовляв, усе це не потрапляє, оскільки воду контролюють на всіх етапах очищення.