Редакції видання вдалося зв'язатися з одним із будівельників, який брав участь в реконструкції дитячого табору «Вікторія» як субпідрядник. Ось що він розповів:
«Так, фактично ми були субпідрядниками, виконували свою частину роботи. Але швидше за все нас можна назвати «шабашниками» - ніяких документальних свідчень нашої роботи на цьому об'єкті немає. Платили по мінімуму. Багато виконавців обурювалися тим, що заради економії грошей і часу їх змушують відступати від технології.
Зовнішні стіни будували досвідчені фахівці, не з Одеси. Мені було цікаво з ними спілкуватися: у нас дерев'яні будинки не сильно популярні, професіоналів мало. Вони розповідали, що для остаточної усадки дерева будівля повинна відстоятися не менш року - перенести всі сезони, весь діапазон температур і параметрів вологості повітря. Фахівці обурювалися тим, що їх змусили зробити всю роботу за чотири місяці. В результаті вони відмовилися від будь-яких гарантій і поїхали, так і не підписавши жодного документа. Ніби як і грошей їм за підсумком не доплатили.
Протипожежне просочення бруса, з якого збирали зовнішні стіни, проводили прямо на будмайданчику - так це має бути за технологією. Ніякого спеціального обладнання: прямо під час шліфування дерево покривають спеціальною вогнетривкою сумішшю, яка проникає на 1-2 сантиметри і ніби як має захистити від відкритого вогню ззовні. Як поведе себе такий брус в разі сильної пожежі - сказати не можу, під верхнім шаром там залишається цілком собі горюча, добре просушена деревина.Обробку, сантехніку, електрику, вікна робили інші люди. Я не пам'ятаю, щоб дерев'яні частини для внутрішньої обробки якось обробляли. Не знаю, може, це роблять прямо при виготовленні вагонки і шпону, а може, просто заради економії часу і грошей від цього відмовилися.
Взагалі, всіх будівельників на цьому об'єкті дуже сильно підганяли, а гроші - це взагалі окрема розмова. За моїми підрахунками, ціни були «загнуті» мінімум в три-чотири рази, а роботи проводили в самому «економічному» режимі. Ми працювали - жити-то треба, намагалися по можливості робити все по-людськи.
Думаю, пожежа дійсно почалася з електропроводки - кажуть, там було багато проблем. Економили на всьому - від січення дротів до якості монтажу. І те, що сигналізація не працювала, як годиться, мене теж не дивує... ».
Всього на реконструкцію «Вікторії» пішло більше 60 млн грн (якщо рахувати разом зі спорткомплексом). Підрядником була компанія «Південь-Укрбуд», яка перемогла на тендері компанію «Моноліт». Обидві належать партнерам по бізнесу - Світлані Донченко, Любові та Юрію Рєзникову. Це співвласники канатної дороги і орендарі пляжу в Отраді.
У 2016 році управління капбудівництва уклало з «Південь-Укрбудом» додатковий договір (без тендера!) ще на 11 млн грн. Йшлося про встановлення автоматичної пожежної сигналізації. Тієї самої, яка не спрацювала.
За дивним капризом чиновників, спальні корпуси табору побудували у вигляді дерев'яних зрубів, тобто був обраний найбільш потенційно небезпечний варіант з усіх можливих. Відповідно до кошторису, дерево мало пройти спеціальну протипожежну обробку. Проте, будиночок горів, як дрова, і згорів дотла.
До пожежного водоймища не змогли під'їхати машини ДСНС, і воно було заповнене лише на третину. В результаті пожежним довелося прокладати рукава до найближчого гідранта, що знаходиться на відстані 1200 метрів.