У поліції переконують: гра, що доводить підлітків до самогубства, це не вигадки. Небезпечні психологічні забави можна знайти в так званих групах смерті: «Синій кит», «Тихий дім» «Розбуди мене о 4.20». Назви можуть бути різні, фінал – завжди один.
«Я навіть не думала, що це може закінчитися такими проблемам. Боюся, щоб не дізналися батьки», - розповідає школярка Оксана, яка не показує свого обличчя.
Батьки досі не знають, що вона – одна з колишніх учасниць небезпечної гри «Синій кит». Чим можуть закінчитися креативні квести, Оксана зрозуміла не одразу.
«Мені прийшло завдання написати листа. Я не встигла цього зробити. Пройшов певний час і мою сторінку було заблоковано», - розповіла дівчина.
Вона не пройшла першого завдання. Тепер Оксана розуміє: їй тоді поталанило. Бо інша школярка після наступного квесту опинилася в лікарні.
«До нас зателефонували з лікарні. Про те, що в них знаходиться дівчина, на руці якої є напис «Синій кит», - розповіла співробітниця Головного управління поліції Івано-Франківщини Алла Бойчук.
Напис на руці 13-річної дитини був вирізаний лезом. Дівчинка – із заможної сім'ї, навчається в елітній школі, відмінниця та активістка. Але після загадкової гри їй потрібна допомога психологів.
«Протягом 50 днів доводять дитину до такого стану, що якщо їй поставлять завдання – сьогодні ти вистрибнеш з 8 поверху – вона готова це буде зробити», - каже Алла Бойчук.
Смертельна гра прийшла в Україну з Росії. Півроку тому кіберполіцейські зафіксували першого учасника небезпечної групи. А нині їх – сотні, як і самих спільнот.
Тільки на Прикарпатті вже відомо про два трагічні випадки через небезпечну гру. В Росії «Синій Кит» убив уже понад 130 дітей.
«Підбирають потенційного потерпілого ,і з ним професійно працюють. Це відбувається у вигляді квестів, під час етапів якого вивчають особу учасника, його слабі сторони, мотивації. Якщо ми говоримо про групи смерті, то працюють професійні психологи», - позповів керівник управління кіберполіції Івано-Франківщини Іван Канюс.
Зіскочити з групи смерті можна: треба заблокувати свою сторінку чи поскаржитися на спільноту адміністраторам соціальної мережі. Щоправда, таких випадків поки зафіксовано обмаль. Чому діти бояться скаржитися? Знає чи не кожен школяр.«Вони тебе вичислюють і вбивають твоїх родичів», - розповідають Артур і Роман.
«Для того, щоб отримати перше реальне завдання, треба надати реальну адресу, куди звичайним листом прийде завдання. І в подальшому, коли учасник хоче відмовитись від участі в квесті, йому починають погрожувати, знаючи, де він живе», - каже Іван Канюс.
Психологи б'ють на сполох. Адже більшість учасників, які постраждали від гри, з благополучних сімей. Вони мали практично все. Але дітям бракувало основного – батьківського спілкування.
«Якщо дитині багато купують всього, задовольняють всі її капризи, але не задовольняють основного – доброго батьківського, людського, люблячого спілкування – то такі діти в групі ризику», - пояснює психолог Наталя Чаплинська.
Деяких адміністраторів небезпечних груп кіберполіцейські вже вирахували. Але затримати їх майже нереально, бо жорстокі зловмисники працюють за межами України.