У Оболонському суді Києва слухається справа щодо колишніх бійців міліцейського батальйону «Торнадо», звинувачених у військових злочинах проти цивільного населення. Суд проходить у закритому режимі - частина епізодів справи, стверджує звинувачення, пов'язана зі злочинами статевого характеру. Крім того, підсудним інкримінують викрадення людей в зоні АТО і тортури. У клітці - група добровольців на чолі з командиром. У СІЗО вони утримуються вже більше року, з моменту розформування «Торнадо» та початку слідства. А процес переносять останні шість місяців.
Останні кілька днів у будівлі суду відбуваються сутички між людьми у формі добровольчих батальйонів і міліцією.
«...Ми стоїмо перед глибокою прірвою нескінченного жаху, від якої нас відділяють лише кілька кроків прозріння. Ми ще як і раніше віримо, що всі добровольці, всі солдати - святі, навіть ті, які вбивають добровольців, інших наших солдатів. Ми як і раніше нічого не хочемо знати про згвалтованих, принижених, ображених в зоні бойових дій. Нам простіше назвати їх усіх сепарами, лише тому, що їм не пощастило жити в Києві, Львові чи Дніпрі. Нам взагалі здається, що війна все спише, і що після війни залишаться лише герої. Війна - страшна штука. Але ще страшніше божевільна юрба, яка в своєму шаленому коханні зводить на п'єдестал не героїв, а мерзотників, затоптуючи в своїй старанності безвинних жертв війни... ». Це цитата з Фейсбуку Юрія Касьянова, лідера думок, одного з найвідоміших волонтерів України. Підкреслю - мілітарних волонтерів, тобто тих, хто з перших днів допомагає бійцям на передовій і знає обстановку не з телевізора. Запис з'явився на наступний день після засідання Оболонського районного суду Києва, хоч і не мав прямих на нього вказівок.
Військовий прокурор Матіос ще в червні 2015 го, в ефірі «Шустер LIVE», зачитав з аркуша частину свідчень потерпілих і свідків. Подробиці занадто натуралістичні, щоб їх наводити. Рефреном - реакція жертв: «Чоловіки сильно кричали...». Тоді ж в мережі з'явилися шокуючі відео. Здається, адвокатам на цьому процесі робити нічого...
Але Касьянова зупиняють голоси з тилу: «Я вас як і раніше вважаю патріотом. Однак війна має свої правила. Це по-сталінськи, але для мене немає мирних жителів Донбасу. Кров і біль не дозволять мені поміняти полюси сигналів в мозку».
Так що ж, українське суспільство готове прийняти свого полковника Буданова? Моя відповідь - ні.
Просто хотіла б знати, хто в МВС (спецпідрозділ «Торнадо» знаходилося в структурі відомства) розділить відповідальність зі старшим лейтенантом Русланом Онищенком, уродженцем донбаського міста Торез, командиром з п'ятьма судимостями за тяжкими кримінальними статтями, включаючи насильство, в минулому. Остання обставина досі не спростована.
Звичайно, жахатися, що в роті, названої міліцейською, куди пішли воювати за Україну добровольці з Донецької та Луганської областей, крім бізнесменів або, наприклад, студентів, виявилося чимало людей, які відсиділи в тюрмах - чистоплюйство. Стигма регіону... Іронія лише в тому, що місцеві, «довоєнні» менти масово опинилися в протилежних окопах - в рядах «ДНР» - «ЛНР». Разом з криміналітетом, який Росія забезпечила політичними гаслами і зброєю. Так внутрішньовидова боротьба знайшла безприкладну жорсткість.
Про Онищенка я знайшла кілька згадок в регіональній пресі, і це навряд чи фальшивки свіжої вичинки, оскільки публікації відносяться до початку 2000-х. У Торезі він вважався авторитетом, мав інтерес до вугільного бізнеса, що означало зв'язку з силовиками, прокуратурою та іншими ланками харчового ланцюжка. З настанням «російської весни» втратив все, окрім бажання помсти. Командир був не самотній...
А тепер послухайте заступника комроти Миколи Цукура.
Цукур, взятий під варту пізніше за інших, встиг дати ряд інтерв'ю українським телеканалам та друкованим виданням. Плюс показав знятий на телефон сюжет - як «Торнадо» затримувало потяги з металом і вугіллям, які слідували з окупованого Луганська через «сіру» зону на територію, підконтрольну Україні, і поїзди з кріпильним лісом, що йдуть в протилежному напрямку. Ціна питання - десятки мільйонів гривень щодня, не кажучи вже про «дрібниці»: машини, завантажені елітним алкоголем і сигаретами.
«Торнадівці» писали рапорти: в МВС, в Адміністрацію президента, але відповідей, за їхніми словами, не отримували, - на відміну від погроз. Перед черговим «полюванням на контрабас» роту терміново передислокували на іншу базу. Потім залили гноєм фальсифікацій і наклепу.
У прямому ефірі лейтенант міліції Цукур звинуватив безпосереднього шефа, генерал-лейтенанта Анатолія Науменка, в ту пору - начальника ГУ МВС у Луганській області, не тільки в кришуванні контрабанди, а й у державній зраді: «Він здав ДНРівцям 30 тисяч автоматів, особисті справи працівників, і навіть не потрапив під слідство!». Харчовий ланцюжок не переривався? Науменко, зрозуміло, звинувачення відкинув.
Відкритий для преси процес - ось що вимагає сьогодні «Торнадо» та кілька народних депутатів-комбатів. Можливо, доб'ються. Але драма в тому, що при будь-якому результаті справи суспільство залишиться незадоволеним.
Тому що не реформованій судовій системі воно не вірить в принципі.
Автор Ольга Мусафірова