Найстрашніші інгредієнти пакетованої крові – гепатити B і C, ВІЛ-інфекція та сифіліc. Без її компонентів не обходяться, наприклад, хворі на гемофілію. З них інфекції не підхопив хіба що везунчик.
«Ми встановили, що хворі на гемофілію 99% - можемо відстежити звичайно тільки від 16 років - інфіковані гепатитом С, ВІЛ-інфекцією. Це масове інфіцікування. Я особисто знаю тільки одного пацієнта 21 рік, який не інфікований нічим. Це як лотерея», - розказує голова Правління всеукраїнського товариства гемофілії Олександр Шміло.
Історія однієї з заражених під час переливання крові вражає. Ірина хворіла на рак крові і перенесла переливання. Та вилікувавши одне, захворіла на інше. Все сталося просто в лікарні – під наглядом спеціалістів.
«Мені зробили переливання крові і занесли два гепатити – гепатит В і гепатит С. Так як у мене дивом вийшло вилікувати рак крові, гепатити так просто не здаються, і не дивлячись на три спроби вилікувати його, у мене не вийшло це зробити», - розповідає постраждала.
Хто за це має відповісти – встановити нереально, адже винних ніхто не шукає.
«Банк крові говорить, що винна лікарня, а лікарня каже, що винен банк крові. Винних немає, але я залишилася з гепатитами», - каже Ірина.
Подібні історії в Україні вже звичні. У медицині навіть вже прийнято вважати донорську кров потенційно небезпечною. Тих, хто потребує переливання, лікарі просто попереджають про ризики, аби формально зняти із себе відповідальність за наслідки, які непередбачувані.
«За рік по різним підрахункам приблизно дві тисячі заражаються різними інфекціями у зв’язку з переливанням крові», - каже президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк.
Фахівці наполягають – потрібне сучасне обладнання для діагностики донорів, і воно ніби і є. Дози після забору перевіряють і нерідко виявляють непридатний матеріал. Забраковану кров утилізують, але це зовсім не гарантує, що решта, потрапивши в організм людини, не завдасть шкоди.
«Якщо людина сьогодні заразилася, жодна тест-система, жоден метод дослідження сьогодні не покаже, що людина вже хвора. Є інкубаційний період. Є період вікна, коли цей вірус в організмі розмножується, накопичується і ніяких клінічних проявів, людина ні на що скаржитися не буде, нічого не буде її турбувати якийсь період і ніякі аналізи не покажуть», - розказала завідуюча донорським відділенням Київського міського центру крові Світлана Утвенко.
Кров беруть навіть у безхатченків
Через брак донорів медики, виявляється, іноді не перебирають добровольцями, і беруть кров навіть у безхатченків. За донорство в Україні розраховуються одразу: на руки дають 112 гривень – 72 за кров і ще 40 на обід. Це вабить любителів легкого заробітку. Яку кров ті жертвують – здогадатися не важко.
«Кров здавав, і не раз. І в Бердянську, і в Одесі, і в Мелекіно, і в Ялті, - розповідає Валентин і продовжує. – Щоб поїсти здавав».
Висновок фахівців – потрібно змінювати систему заохочень.
«Зараз ви побачили реального донора. Людині дійсно потрібні гроші – він здає кров. А якби була зацікавленість трохи інакша, тобто знову ж таки – комунальна, оплата проїзду. Йому комуналку не потрібно платити. Отак роблять в усіх цивілізованих країнах. Гроші не дають. Але дають картки, які дають знижки на різні адміністративні послуги», - резюмує президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк.
Кров насправді можна перевірити
Інформаційний портал Donor.org.ua ще у 2012 році писав про те, що будь-яке переливання хворому потенційно небезпечне, бо в Україні кров не тестується на рівні ДНК. «Медики зі служби крові зверталися в МОЗ з тим, щоб звернули увагу на неадекватність вітчизняних тест-систем. Все одно в тендері виграє вітчизняний виробник тест-системи», - розповідала завідувач відділення трансфузіології інституту ім. Шалімова Лариса Вахненко.
Оскільки вітчизняні тести ненадійні, родичі пацієнтів можуть перевіряти донорську кров в приватних клініках, аби вберегти рідних від інфікування. Тестування одного донора коштує декілька сотень гривень. В українських закладах якісні американські тест-системи – рідкість.
За інформацією порталу, в європейських клініках кров донора і реципієнта перевіряють одночасно два незалежних трансфузіолога. Та все частіше лікарі намагаються взагалі обходитись без переливань, застосовуючи методи безкровної хірургії. Вони дають змогу в рази зменшити ризик, вартість операцій і тривалість одужання. Ці методи застосовують і в нас. Це і спеціальні гама-ножі, і кровозамінники, і різні техніки відновлення крові. Це і реінфузатори, що дозволяють повернути до половини втраченої крові. Проте поширення методів безкровної хірургії у нас справа майбутнього. Для хворих, що потребують донорської крові, час на вагу золота.