Біографія
Сергій Нігоян народився 2 серпня 1993 року в селі Березноватовка Дніпропетровської області, у вірменській сім'ї. Батьки Сергія переїхали в Україну з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. В селі поважали цю сім'ю і самого Сергія – небагатослівного, не по роках серйозного хлопця.
У 2011 році Нігоян вступив до Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання, але був відрахований після другого курсу. Займався карате, в 2012 році посів третє місце на чемпіонаті Дніпродзержинська. Після відрахування Сергій підробляв випадковими заробітками (зокрема, продавав шаурму під час пляжого сезону в Криму в 2013 році). Потім повернувся в рідне село, але в грудні, дізнавшись про побиття студентів на Євромайдані, поїхав у Київ.
Перші дні на Майдані
7 грудня односелець підвіз Сергія в Дніпропетровськ. Хлопець шукав, де у Дніпропетровську збираються люди, щоб підтримати Євромайдан, але не знайшов і самостійно вирушив поїздом до Києва. Батькам подзвонив вже з Майдану. Батьки були в паніці, просили Сергія повернутися, не піддавати своє життя небезпеці. Він відповів, що це його обов'язок перед власною совістю. І ще не раз в розмовах з різними людьми, в тому числі журналістами, Нігоян пояснював, що має бути "в перших рядах" і стояти "до останнього", до перемоги.
Художник Борис Єгіазарян, учасник Майдану, згадував про розмову із Сергієм: "Якщо ми самі не будемо боротися за свої права, хіба хтось зробить це за нас? Може, я і наївний, але я вважаю, що зло не має перемагати. А Бог все бачить. Тому рано чи пізно переможе добро", - говорив Нигоян.Сергій жив у наметах разом з протестувальниками з Львівської та Івано-Франківської областей, а також у Будинку профспілок.
На Майдані Нігояна добре знали – він постійно чергував біля Лядських воріт. Гарного чорнявого хлопця з вірменським прапором всі запам'ятали, його часто знімали і фотографували репортери.
В одному із збережених відео видно, як Сергій ніяковіє від уваги преси, говорити про себе не хоче. Але з юнацьким ентузіазмом і щирим переконанням говорить про те, що має бути на Майдані, тому що це його країна, його майбутнє:
Сергія поховали в рідному селі Березноватовка.