Я думаю, що Путін у конфлікті Ізраїлю та Ірану намагатиметься не займати жодної сторони. Недарма [прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін] Нетантьяху з'їздив 9 травня до Москви. Їм було про що поговорити.
Путін - дуже прагматична людина. Об'єднання з Іраном проти Ізраїлю буде пов'язане з дуже великим обсягом витрат. Об'єднання з Ізраїлем проти Ірану - теж пов'язано з великими витратами, тому що в Путіна залишилося мало союзників. А Іран, - хоч і поганенький, але все-таки союзник.
У стратегічному плані Путіну цікаве напруження у цьому регіоні. І Путін буде із задоволенням розмовляти і з тими, і з іншими, а вони нехай продовжують вибивати один одному зуби, тому що цей процес супроводжується зростанням цін на нафту. Якщо вводяться санкції проти Ірану, падають поставки нафти на світовий ринок, ціна на нафту зростає, а для путінської економіки це корисно.
Тут досить проста логіка: Путін буде рівновіддаленим або рівнонаближеним як до однієї, так і до іншої сторони. При цьому він із задоволенням рахує кількість нафтових рублів, що продовжує збільшуватися через нестабільність на Близькому Сході.Ескалація в регіоні так чи інакше триватиме, тому що там перетинається занадто велика кількість інтересів. Адже там не тільки Іран й Ізраїль, там також Туреччина, курди, Саудівська Аравія. Чого там тільки не вистачає. Так чи інакше, там якийсь конфлікт виникне. Але я думаю, що Путін щосили постарається в нього безпосередньо не втручатися. Наприклад, як робить Китай, який безпосередньо не лізе в конфлікти, а з цікавістю спостерігає зі сторони. Ті ж Штати. Адже Росія теж воює не безпосередньо, а через "прокладки".
Інше питання: Путіну треба мати на увазі те, що 57 відсотків російських громадян всерйоз побоюються, що через Сирію Росія втягнеться в Третю світову війну зі США. Це цілком міфологічний погляд, але він побічно показує, що сирійська епопея непопулярна в очах путінського виборця. Люди не розуміють, що там робить Росія, які переслідує інтереси. Ось конфлікт навколо Криму росіянам ближчий. Вони вважають, що треба було відібрати Крим в України, оскільки він "російський" і так далі. Тобто кримська міфологія глибоко вкорінена.
Тому Путіну ні з якої точки зору не цікаво вплутуватися в близькосхідний конфлікт. Підігрівати інтерес - так, але самому воювати - по мінімуму. Він в Сирії вже досить багато втратив, а якщо й надалі кудись зникатимуть літаки, вертольоти і люди, то буде накопичуватися роздратування, зокрема й серед патріотичного путінського електорату. Тому він дистанційно підтримуватиме напругу, підкидаючи туди дров.
Ще одна проблема Путіна - це Донбас, який теж починає дратувати людей. Про Донбас намагаються говорити мало, так само, як і про Придністров'я, бо і там, і там перемог не видно, а про поразки мисливці зазвичай не розмовляють. Тому Донбас став темою, яку подалі відсувають від свідомості росіян.
Раніше я вже неодноразово говорив, що цілком передбачувана ситуація із замороженим конфліктом на довгі роки. Відпустити територію, повернути її Україні Путін не може, тому що це означатиме, що він злив Донбас, що він може поступитися Кримом і так далі. Тобто його базовий електорат буде розчарований, чого він не хоче.Прийняти Донбас до Росії (анексувати окуповані райони Донецької та Луганської областей, - ред) Путін теж не може, тому що за цим послідують дуже жорсткі санкції.
Тому Путін буде продовжувати акуратненько підкидати на Донбас легкозаймисті матеріали, щоб Україні мало не здалося. Але ніяких рішучих дій Путін вчиняти не може. Хоча в його оточенні є люди, які хотіли б ескалацію, щоби перемогти, відібрати, але це ті люди, які мислять ще радянськими категоріями.