Збройні сили залишаються улюбленим і основним інструментом політики РФ: однак, витрати на них знижуються. Цю парадоксальну ситуацію підтвердив недавній аналіз військового бюджету, проведений Стокгольмським інститутом досліджень проблем миру (СІДПМ), результати якого російські медіа з готовністю підхопили. Методологія СІДПМ перевірена часом і шанована експертами. Але їх останній звіт, що понизив Росію до шостого місця у світі (позаду Франції), виглядає не тільки контрінтуїтивним, а й просто помилковим. Створюється враження, що Росія все ще витрачає купу грошей на армію, але воно сформоване політичною риторикою Москви, посиленою офіційною пропагандою і підкріпленою публічною демонстрацією – військовим парадом 9 травня на Червоній площі. Однак є безперечні докази, що ставлять під сумнів інформацію про те, що російська влада насправді скоротила витрати на армію на 3,5% в 2018 році.
Потрібно віддати їм належне, СІДПМ сприймає офіційні дані критично, але навіть найкращі дослідницькі зусилля обмежені в можливості коригувати умисні спотворення головного стратегічного агентства Росії (Росстат). Щорічно, все більше і більше витрат оборонного бюджету стають секретними і в доступі до них відмовляють навіть Держдумі (нижній палаті парламенту), що суперечить закону. Так само очевидно, що пряма конвертація витрат з рублів у долари США, використовуючи поточний курс обміну валют, створює серйозну похибку, оскільки механізм ціноутворення в російському оборонно-промисловому комплексі неясний: збройні сили отримують нову зброю за ціною, що разюче відрізняється від тієї, яку пропонують іноземним закупникам.
В оцінці макроекономіки цей індикатор «паритету купівельної спроможності» все більше використовується для проведення міжнародних порівнянь; і грубе (через секретність) використання цього методу для підрахунку оборонних витрат збільшує державний військовий бюджет армії РФ приблизно втричі.
Президент Володимир Путін процвітає у піднесенні військової могутності Росії і визвалянні новими високотехнологічними системами озброєння, такими як атомний підводний дрон Посейдон. Він використовував спуск ядерного підводного човна Білгород (конструюється з 1992 року), що має перевозити Посейдона на борту, як привід для того, щоб проконтролювати закладання чотирьох інших військових кораблів. Проте, ця церемонія не змогла приховати серйозні проблеми в російському суднобудуванні, яке насилу справляється з виконанням наказів щодо нових атомних підводних човнів класу Ясень, так само, як і з ремонтом єдиного російського авіаносця «Адмірала Кузнєцова» та інших радянських крейсерів.
Російському флоту приділили мало уваги в держпрограмі озброєння до 2027 року, яка була підтверджена із затримками лише на початку 2018-го, оскільки уряд наполягав на скороченні.
Путін часто заявляє, що Росія не повторить грубу помилку СРСР і не стане направляти занадто багато ресурсів на військові потреби, а також продовжить гонку озброєнь, використовуючи менший бюджет. Економіка і правда застрягла в затяжній рецесії, а невдоволення, викликане тривалим зниженням доходу і підвищенням пенсійного віку, зростає. Також зростає і потреба суспільства в соціальних пільгах, що викликає політичну потребу влади покривати реальну ціну російської мілітаризації.Цей «творчий облік» особливо поширений у фінансуванні поточних «гібридних» застосувань військової сили, які часто фінансуються зі спеціальних «грошових пулів» наповнених «добровільними» пожертвами від надзвичайно багатих осіб. Витрати де-факто окупації в Донецькій і Луганській областях України точно не включені в офіційні витрати на оборону, і Путін старанно пояснював, що його указ про видачу російського громадянства населенню цих територій не стане важким тягарем для бюджету Москви. Інтервенція в Сирію теж стає все більш непопулярною, і державні медіа неохоче повідомляють про тривалі атаки на російських військовослужбовців і бази. Відкидається і присутність російських «радників» і найманців для підтримки режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі, тому державному нафтовому гігантові Роснєфті, найімовірніше, доведеться підробляти звітність, щоб приховати накопичені збитки.
Одна особливо важка для підрахунку деталь у цій складній картині військових грошових потоків, – це корупція, що досягає фантастичних масштабів, навіть судячи з невеликих державних розслідувань. Щомісяця викривають скандали про сотні «мертвих душ» на забезпеченні військових дослідних інститутів і липові дослідні проекти. Головна рушійна сила, що стоїть за цими викриттями, – це скорочення офіційного бюджету країни. Навіть у всемогутньому ФСБ голова департаменту, що завідує фінансовим сектором, був недавно звільнений за підкуп.
Фінансування цих структур не включено у військові витрати, навіть якщо Прикордонна служба (підпорядкована ФСБ) здатна до захоплення трьох українських військових кораблів в міжнародних водах біля Керченської протоки. Основне завдання цих сил – забезпечити держбезпеку; і грубе затримання ліберальних активістів під час першотравневої демонстрації в Санкт-Петербурзі мало продемонструвати їх готовність захищати режим. Корупція йде рука об руку з цією готовністю і командування добре озброєної національної гвардії Росії (Росгвардії) хоче засекретити закупівлі, щоб краще приховувати розтрати. Загальна сума коштів, витрачених на посилення, модернізацію і корупцію в різних сегментах російської військової суперструктури найімовірніше, невідома навіть Путіну, якому можливо це і байдуже. Деякі лобі можуть постраждати від скорочень, але в цілому система виглядає абсолютно стійкою, дозволяючи вищим генералам і далі будувати палаци на Рубльовці, поруч з дачами «ліберальних» міністрів. Така трата ресурсів прирікає Росію на деградацію і втрату позицій у світовому суперництві за перевизначення світового порядку, але, мабуть, такий підсумок абсолютно прийнятний для поплічників Путіна. Росії не загрожує банкрутство і кожна нова «чудо-зброя» здається доступною, однак прогресивна мілітаризація все одно веде до зовнішніх і внутрішніх ризиків, до контролю над якими Кремль погано підготовлений.
Павло БаєвПолітолог, професор Інституту досліджень миру (Осло)