Хворі не лише знущаються і б'ють рідних, а й вільно розгулюють вулицями міст і калічать перехожих.
Психіатри кажуть, що не можуть примусити пацієнтів проходити лікування, адже закон цього не дозволяє. Навіть якщо хворий є особливо небезпечним – його лікують або за бажанням, або за рішенням суду. І звісно, при наявності грошей.
За даними, які озвучила у вересні 2016 року нардеп від фракції «Блоку Петра Порошенка», голова комітету Ради з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець, на сьогодні в Україні є 1,6 мільйонів психічно хворих людей. Якщо брати останні наявні статистичні дані з сайту Державної служби статистики про кількість населення, то станом на 1 червня 2016 року в Україні нараховувалось 42 мільйони 673 тисячі 911 жителів. Зазначається, що це дані без урахування анексованого Криму. Таким чином, кожний 26 українець є психічнохворим.
Божевільний, наче зомбі, кремсав шилом усіх, кого зустрічав на шляху
У Хмельницькому 30 грудня копи застрелили посеред вулиці оскаженілого чоловіка. Все сталося на очах у багатьох свідків. Від рук агресивного божевільного постраждали одразу три жінки – він шилом штрикав їм обличчя. Одна жінка відмовилась від госпіталізації, в іншої – проколота наскрізь губа, поранення обличчя, травмований ніс.
Люди покликали на допомогу копів. Чоловік ніяк не міг вгамуватись, на попередження не реагував, підходив все ближче. Спочатку поліцейські застосували сльозогінний газ. Коли це не допомогло, зробили кілька пострілів у повітря. Коли побачили, що він дістав із кишені гострий предмет і почав наближатись, то вистрілили у ногу.
Поліцейські стверджують: зробили все, що могли. Тому аби захистити оточуючих і себе – застосували вогнепальну зброю. Від куль поліцейських хворий, якого вчасно не вклали на лікарняне ліжко, загинув. Чоловік помер вже у кареті швидкої допомоги.
Загиблому було 46 років, його звали Володимиром. Він – не жертва поліцейського свавілля, а жертва власної психічної хвороби. 20 років Володимир перебував на обліку медиків, отримував підтримуюче лікування, і йому було заборонено виходити на вулицю без супроводу дружини. Втім, що слабка жінка може вдіяти, якщо чоловік настільки неспроможний контролювати власні дії, що навіть копам не залишалося нічого іншого, ніж застрелити оскаженілого буяна? Того ранку він самостійно пішов на прийом до психіатра. Там і пролилася перша кров. Пацієнт шилом пошкодив обличчя медсестрі.
Психіатри кажуть: того дня він був не готовий слухати. Нікого і нічого, окрім внутрішнього голосу. Саме голос Володимиром керував, саме йому він повністю підпорядковувався.
«В людини були імперативні галюцинації. Це слухові галюцинації, коли в людини в голові голос наказує робити ті чи інші дії. При цьому повністю підкоряється воля людини. Вона не контролює свої дії, порушується свідомість. І яким би ви не були майстром спорту і хоч чемпіоном світу з якогось єдиноборства, ви все одно з цією людиною не справитесь, тому що не вона сама діє, а той голос, який їй наказує це робити», - пояснює головлікар Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру Лілія Брухнова.
Кров у психдиспансері була тільки початком, бо коли Володимир вийшов на вулицю, то напав ще на двох перехожих. Із травмами їх доправили у міську лікарню.
Дружина психічнохворого Олена Гаврилова розповіла, що останнім часом лікування не допомагало її чоловіку. Жаліється: медики мали би його госпіталізувати, але чомусь не робили цього.
«Укол йому був зроблений 4-5 днів до того. Все було зроблено. Але видно, укол вже не допоміг... Треба було мабуть госпіталізувати, більше цих уколів, і тримати на прив'язі, як вони прив'язують до ліжка таких небезпечних, агресивних людей», - пояснює Олена.
Жінка розповідає: статус соціально-небезпечної людини її чоловік мав 20 років. Того дня Володимир знову почув голоси і накази. Зупинити його в цьому стані – неможливо. Жінка це знає напевно, адже під час таких нападів не один раз була побита. Тож поліцію в убивстві не звинувачує: «Він не міг на них реагувати, оскільки він не чув їх. Оскільки в такому стані людина не реагує і зупинитись вже не може».
Свідки вуличних атак Володимира кажуть: він поводився, немов зомбі, і кремсав шилом усіх, кого зустрічав на шляху. Володимир Шевчук усе це бачив. Колишній афганець, який довго працював рятувальником, першим кинувся на допомогу перехожим.
«Я цеглу взяв. Замахнувся раз. Він відвертається. Потім він подумав, що я його не буду (бити, - Ред.). Я ближче підійшов до нього, і прямо у скроню. Думаю, зараз його зіб'ю, тому що він шилом поза мене. Цегла вщент розбилася, він ледь-ледь похитнувся, кров в нього тече, а він все одно іде», - пригадує Володимир Шевчук, який намагався зупинити нападника з шилом.
Психічно хворі і домашнє насилля: поліція допомогти не в змозі
У поліції кажуть: від атак психічно хворих їхні рідні страждають ледь не щодня. Насильство відбувається на очах у дітей, але правоохоронці, коли приїжджають на такі інциденти, майже безсилі.
«Є випадки, коли не все залежить від поліції, і не зважаючи на вжиті заходи, ми не можемо нічого вдіяти. Ми готуємо заяву до органів, які надають психіатричну допомогу, але рішення за результатом розгляду цієї заяви приймає не поліція, а виключно лікар-психіатр», - розповідає старший інспектор з ювенальної превенції Хмельницького відділу поліції Олена Козицька.
Психіатри кажуть: примусити пацієнтів проходити лікування не можуть, бо не дозволяє закон. Навіть якщо хворий особливо небезпечний, то його лікують або за бажанням, або за рішенням суду.
«І щоб всі люди знали, що в даний час госпіталізація проводиться лише за згодою пацієнта. І в разі, якщо є суспільно небезпечні діяння цієї людини по відношенню до себе чи оточуючих, чи він себе не може обійти, тоді вирішується питання через місцевий суд, який дає чи не дає згоду на госпіталізацію цього пацієнта», - пояснює головний позаштатний психіатр Хмельницької області Володимир Демчук.
Головний психіатр Хмельниччини зазначає: лікування є безкоштовним, а щороку фінансування на утримання психлікарень піднімається. Для прикладу він наводить наступні цифри: вартість ліжко-дня по медикаментам в 2016 році складала 14,65 грн, в 2017 році – майже 19 грн; харчування пацієнтів в 2016 році – 18 грн, у 2017 заплановано на рівні 21 грн.
В той же час рідні психічнохворих щодня стикаються з зовсім іншою реальністю. Хочеш, аби родича лікували – плати.
Тиждень тому головного лікаря однієї з психіатричних лікарень спіймали на хабарі. Медик вимагав 5 тисяч гривень за те, щоб госпіталізувати психічно хворого. І це при тому, що пацієнт потребував негайної медичної допомоги.
Колеги про хабар свого головлікаря говорити соромляться. Але не приховують: лікарня – переповнена. Кількість душевнохворих із кожним роком збільшується.
«Перевантажена лікарня, ліжко-місць не вистачає. Кількість хворих зростає за рахунок невирішених соціальних проблем», - розповідає черговий лікар-психіатр Леонід Кумейко.
Головлікаря психлікарні взяли просто на робочому місці, з міченими грошима. Оголосили підозру, відсторонили від роботи, закрили під домашній арешт.
«На таке рішення щодо обрання запобіжного заходу прокуратура внесла апеляційну скаргу, оскільки ми звертались з клопотанням щодо обрання йому тримання під вартою», - розповіла прес-секретар прокурора Хмельницької області Анна Заяц.
Зараз триває слідство, і якщо вину медика доведуть, йому загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі.