У Facebook останніми днями розгорнулася справжня битва навколо законопроекту «Про працю» ініціативи міністра економіки Тимофія Милованова. Проти проєкту закону виступили Міжнародна конфедерація профспілок (ITUC) та Федерація профспілок України (з їх зверненням можна ознайомитись тут).
Вони наголошують, що новий законопроєкт про працю обмежує права робітників. На 11.00 четверга 16 січня у Києві заплановане Всеукраїнське профспілкове віче. Як повідомив заступник голови Федерації профспілок України Володимир Саєнко, на віче запросили також президента Володимира Зеленського.
«Є ще шанс на діалог і повернення законопроєктів в конституційне русло і європейське право. Місце – Жовтневий палац, стадіон – так стадіон, майдан – так майдан! Альтернативою є тільки БОРОТЬБА , аж до всеукраїнського страйку», - попередив у Facebook профспілковий лідер Саєнко.
Чому це варто сприймати саме як попередження – роз'яснимо у другій частині публікації.
Проти змін у законодавстві України про працю виступили не лише профспілки.
У четвер, 9 січня, на вулицях українських міст, зокрема, у Києві, Вінниці, Львові, Одесі та Краматорську з’явились плакати із зображенням міністра економіки Тимофія Милованова, який закликає українців мерзнути і голодувати, а також повідомляє, що їх звільнено. Таку акцію провела політична група «Авангард». З її сторінки у Facebook ширяться репости, проте жодне видання цю інформацію не опублікувало. Якщо спробувати пошукати в інтернеті, що являє собою дана політична група – пошук не видає ані її організаторів чи членів, ані спонсорів. Хоча дуже цікаво, за чиї гроші друкувалися та розклеювалися плакати. Якщо уважно прогортати Facebook-сторінку групи «Авангард», то можна знайти інформацію про участь їх членів у тих чи інших акціях або конференціях тощо. Певні їх заяви можна трактувати як гру в інтересах «руського миру», і це звісно небезпечно для України.
Наразі порівняємо заяви групи із текстом проекту Закону «Про працю» №2708 від 28 грудня 2019р. Розглядатимемо тільки ті пункти, проти яких виступили активісти групи.
Як бачимо, у ст. 35 законопроєкту про працю вказано строки звільнення та передбачено варіанти, як повідомити найманому працівнику про його звільнення.
Ч. 5 ст. 52 законопроєкту не містить чіткого, фіксованого формулювання про впровадження 6-денного робочого тижня. Компенсувати ж роботу у вихідний день пропонується наданням іншого дня для відпочинку. Нинішніми нормами КЗпП пропонується, що робота у вихідний може компенсуватись за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Міністр економіки Тимофій Милованов ще вчора у своєму Facebook пояснював, чому заяви тих, хто проти нового законопроєкту про працю, не відповідають дійсності. Зробити власні висновки ви можете у порівняльному аналізі, який він представив. Окремо Милованов вказав, чому на його думку профсоюзи виступили проти змін:
«Є кілька причин – політичні та питання влади профспілок. По-перше, багато профспілок вже підтримали законопроєкти, які були подані Юлією Тимошенко (№2410-1 від 8 листопада 2019р.) або Наталією Королевською (№2410 від 8 листопада 2019р.). На сьогодні, це представники політичної опозиції. Профспілки не можуть швидко змінити свої політичні вподобання та будуть виступати проти альтернативних законопроєктів. Навіть якщо такі законопроєкти гарні. По-друге, профспілки бояться, що втратять владу. Сьогодні, вони управляють державним майном, мають обов’язкові відрахування з фонду заробітної плати (по суті, профспілковий податок на працю), мають право бути присутніми на Кабміні, та, наприклад, мають право блокувати звільнення працівників. В законопроєкті про працю жодне з цих питань не піднімається – не відміняється але і не гарантується. В прикінцевих положеннях є вимога розробити новий закон про профспілки. Також в Верховній Раді є законопроєкт, який повертає майно від профспілок до держави».
До речі, публікацію про акцію із плакатами Милованова поширили у групі на підтримку Юлії Тимошенко, яка звісно зацікавлена в тому, аби Верхова Рада прийняла саме її проєкт Кодексу України про працю.
«Жовті жилети»-2. Чи можливі в Україні заворушення, як у Франції?
У листопаді минулого року представниця групи «Авангард» Катерина Бенюк представляла Україну на міжнародній конференції профспілковців та громадських діячів у Парижі. Серед організаторів заходу, підкреслимо, був рух «жовтих жилетів». Ось що заявила Бенюк, яка виступала на заході:
«Україна зараз стоїть перед тими ж ультра-ліберальними викликами, які загрожують і всій Європі … Ми виступаємо проти будь-яких неоліберальних зрушень у трудовій та соціальній сферах, які обмежують права найманих працівників. Ми виступаємо за консолідацію громадських рухів та профспілок як в Україні, так і у Європі загалом, позаяк ми переконані, що саме трудові права та їх захист – гарантія соціальної стабільності та розвитку».
У своїй заяві вона наголосила на спільних поглядах з рухом «жовтих жилетів» у Франції, який зародився саме через неоліберальні реформи президента Еммануеля Макрона. Мовляв, Україна слідує тим же європейським трендам, адже трудову сферу в країні перепідпорядкували Міністерству економіки, яке нині очолює ультра-неоліберал Тимофій Мілованов.
Яка небезпека криється у подібних заявах? Як відомо, у експертному середовищі неодноразово казали про те, що у історії із «жовтими жилетами» помічено «російський слід». Політологи сходяться у думці, що росіяни вдало скористалися дестабілізацією у Франції для досягнення своїх цілей. Зокрема, задля посилення крайніх правих сил, які майже відкрито фінансує Москва. Контроль над європейськими радикальними суспільно-політичними структурами означає лише одне – російські спецслужби причетні до організації заворушень, і аналогічні провокації можуть повторитися в будь-якій країні Євросоюзу. Нагадаємо, що коли про «російський слід» у французьких протестах написала авторитетна щоденна французька газета Le Figaro (до слова, заснована ще у 1826 році), цю інформацію почали перевіряти французькі спецслужби.
Причиною перевірки стала активність близько 600 прокремлівських акаунтів в соцмережі Twitter, які активно використовували хештег #giletsjaunes («жовті жилети») і повідомляли про нібито готовність французьких правоохоронців до бунту.
Нагадаємо, що у вуличних акціях у Франції неодноразово були помічені шанувальники «руського мира». Так, під час демонстрацій двоє французів розгорнули посеред Парижа прапор «ДНР». Як з'ясувалося пізніше, це посібники проросійських бойовиків:
- Фабріс Сорлін – лідер ультраправої організації Dies Irae («Судний день»), член французької партії «Національний фронт» (лідер Марін Ле Пен), колишній керівник організації «Асоціація Франція – Європа – Росія», керівник аналітичного центру Katehon (до складу його наглядової ради входить, в тому числі, відомий ідеолог «руського мира» Олександр Дугін, тобто структура знаходиться під патронатом і фінансуванням російського ГРУ). Сорлін відвідував окуповані території Донбасу, після чого висвітлював свою проросійську позицію у французькій пресі;
- Ксав'єр Моро – приїжджав на окупований Донбас в якості «міжнародного спостерігача» на псевдовиборах 11 листопада 2018 року, хоча живе і працює в Москві. Також є автором книги «Україна. Чому Франція себе обманює».
Зі сторінки групи «Авангард» у Facebook також відомо, що координатором київського осередку виступає Богдан Тицький. Той самий, який очолює націоналістичну організацію «Чорний комітет», та був затриманий за підозрою в причетності до організації зіткнень під Верховною Радою 31 серпня 2015 року.
Далі спостерігатимемо за заявами та діями даної політичної групи.
Автор Ольга Чернявська