У жовтні 2014-го військова прокуратура Південного округу повідомила, що боєць АТО отримав два роки в'язниці за втрату автомата. І це всього лише один з низки випадків. Українська Феміда не знає жалю до героїв, яких нікому захистити в суді. Прикладів, коли суд вимагав тюремні терміни для учасників АТО за втрату майна, накопичилася величезна кількість. Формальність рішень іноді виглядає не просто абсурдною, але викликає відчуття, що в судових мантіях сидять шкідники і диверсанти, мета яких - підірвати довіру до української держави і чинної влади.
Українських солдатів і офіцерів, що вийшли з Іловайського і Дебальцевського котлів, намагалися судити одразу за кількома статтями - за дезертирство, за невиконання наказів і за псування майна. Лише втручання ЗМІ змушувало наше так зване правосуддя відступатися і замінювати вироки на "м'які", як наприклад, "втрата майна". При цьому бійців, які вийшли з оточення, зобов'язали виплачувати вартість цього майна.
Наскільки дико це виглядає, зрозуміло на прикладі розповіді бійця 25-ї бригади ВДВ з позивним "Дімон": "З Дебальцева виходили вже в той момент, коли котел повністю зачинився. Йшли по полях, через мінні поля. Йшли пішки, тому що техніка була підбита давним-давно. Боєприпаси закінчилися, їжі-води не було. Сепари були з усіх боків, і лупили по нам "Градами" і мінометами постійно. Це був вже не бій, а бійня. Навіть якби у нас залишалося хоч десяток патронів, то стріляти було марно - ми були з автоматами проти танків. Нас вивів комбат, але його потім заарештували - нібито за те, що він не виконав наказу залишатися на позиціях. Але позицій вже фактично не було! Були ями, переповнені трупами".
І ось зовсім нещодавно суд прийняв практично "дзеркальне" рішення по колишньому учасникові АТО. На цей раз участь в АТО виявилася пом'якшувальною провину обставиною. Ось тільки злочин було скоєно поза зоною зіткнення і до бойових дій не мало ніякого відношення: військовослужбовець, залишивши територію частини, зґвалтував 16-річну дівчину. За визначенням суду, відбулося "задоволення пристрасті неприродним способом із застосуванням насильства щодо неповнолітньої". Проте, Іванківський районний суд Київської області визнав можливим винести вирок у вигляді умовного покарання і присудив компенсацію в сумі 3 тисячі гривень. Суддя Олексій Гончарук заявив, що "матір'ю потерпілої не було показано, які саме моральні страждання заподіяли її дитині", і тому він вважає зазначену суму достатньою.
Хочеться запитати суддю Олексія Гончарука:
Якого покарання він би вимагав, якби на місці цієї дівчинки була його дочка (мама, сестра, дружина, кохана)?
Хотілося б дізнатися, чим взагалі займався цей чудовий "учасник АТО" в зоні бойових дій? Може він і там грабував, вбивав і ґвалтував? Нікому це не цікаво? Чи не становить небезпеку для оточуючих ця людина?
Є питання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: як довго ще Олексій Гончарук та його колеги з Іванківського районного суду, які винесли цей, не побоюся сказати, історичний вирок, будуть носити суддівську мантію, і чи не ганьбить він українських суддів?
Хочеться також запитати у НАБУ: чи не проглядаються в такому рішенні ознаки корупції?
Генеральну прокуратуру, яка подала апеляцію на рішення Іванківського суду, дуже хочеться запитати: чи не час дати роз'яснення про те, що статус учасника АТО не може бути пом'якшувальною обставиною в разі тяжких злочинів?
Напевно, потрібно видати спеціальний Закон, в якому буде окремо записано: грабувати, ґвалтувати, катувати, викрадати і вбивати людей заборонено всім категоріям осіб, включаючи героїв України.
Автор Костянтин Стогній