Уряд Швеції 12 листопада вперше за довгі роки оголосив про запровадження прикордонного контролю для осіб, які прибувають з континентальної Європи. В першу чергу, цей захід торкнеться пасажирів поромів, а також поїздів та автобусів, що прямують до Швеції з Данії по знаменитому Ересуннському мосту.
Згідно з офіційною версією, всіх тих, у кого не буде належних документів (читай – дійсної Шенгенської візи), будуть затримувати, реєструвати і перенаправляти в центри реєстрації шукачів притулку. Тих, хто збирався слідувати через шведську територію в Норвегію, міграційна служба буде передавати поліції. Сенс нововведення – навести хоч якийсь лад у цій сфері.
Ці заходи не пустопорожні. Ще в минулому році Стокгольм пообіцяв надавати притулок всім сирійцям, які добралися до скандинавської країни. Дуже багато хто сприйняв це як запрошення і вирушив в дорогу. За першою хвилею пішла друга, потім ще одна. До осені 2015 року процес набув масштабів цунамі.Минулого тижня в уряді Швеції зізналися, що втратили рахунок мігрантів. Строго кажучи, ніхто навіть приблизно не знає, скільки їх у країні зараз. Відомо лише, що дуже багато – в процентному відношенні до корінних жителів більше, ніж в будь-якій іншій країні Європи. Так вийшло, оскільки попередня система не передбачала взагалі ніякого контролю та обліку. Вони просто сідали на пором/у автобус/поїзд і приїжджали. Рахували лише тих, хто сам звертався в міграційні служби, що робили не всі – хтось залишався жити у знайомих і родичів, хтось вирушав в інші країни, деякі люди побоюються і не хочуть повідомляти про себе владі або просто не знають, як, де і для чого це робити.
Але навіть тих, хто все-таки вирішив подати прохання про надання статусу біженця, дуже багато: в останні місяці щотижня влади реєструють по 10 тисяч нових прохань, причому показники зростають. За неповний 2015 рік було подано понад 150 тисяч заявок. Дев'ятимільйонна Швеція почала захлинатися.
Проблема навіть не у відсутності гостинності або зростанні ворожості до приїжджих. Справа в тому, що їх просто фізично вже ніде розселяти: вільні приміщення закінчилися. Біженці змушені спати в коридорах і приміщеннях міграційних центрів, які за визначенням не є житловими. Намети в умовах суворої скандинавської зими реальною альтернативою не є.
В цих умовах уряд країни організував спеціальні автобуси, в яких прибулих в країну біженців почали розвозити у віддалені – північні і північно-західні регіони країни, де живе зовсім небагато людей, де люди потрібні і де є можливості для їх розселення та будівництва будинків для них. Але тут збунтувалися самі приїжджі. Широку популярність отримав такий випадок: група біженців, яких привезли жити в село на гористій, порослій лісами кордоні з Норвегією, відмовилися покидати автобус, заявивши, що там "дуже холодно і самотньо". На заперечення флегматичних шведів, що вони там живуть, до того ж там є магазин і автобус в місто за сто кілометрів, біженці не реагували, зажадавши повернути їх туди, де тепліше і веселіше. Цей випадок не поодинокий, їх стає дедалі більше.
У цих умовах уряду не залишилося вибору, як кинути на допомогу міграційній службі армію. Мова, зрозуміло, не про появу на кордонах кулеметних гнізд і артилерії, а про суто бюрократичну допомогу: солдати і офіцери вирушили в офіси приймати і розглядати заявки на надання статусу біженця. Одночасно з цим по всій країні почалися пошуки опалюваних спортивних залів, ангарів, концертних холів та інших приміщень, які могли б стати бодай тимчасовим притулком для приїжджих.
Цікаво, що в цій ситуації потерпають не тільки самі біженці, але і місцеві жителі. Справа в тому, що ціни на орендоване житло в і без того недешевій Швеції злетіли до космічних показників. Наприклад, деякі компанії, що займаються розміщенням дітей біженців, беруть з уряду по 200 євро в день за одну дитину. Це вже викликало шквал критики на адресу "жадібних" капіталістів, які наживаються на труднощах інших людей, але життєздатної альтернативи ніхто запропонувати поки не в змозі. Хоча за опитуваннями громадської думки до третини шведів висловлюють готовність розмістити по мігрантові в своїх квартирах і будинках, в реальності мало хто наважується на такий крок.
Розміщення нових десятків тисяч біженців – це тільки найбазовіша проблема. Крім неї існує і маса інших. Наприклад, дітей різного віку треба влаштувати в школи, де викладають шведською. Якщо першокласник ще якось впорається, то 10-річній дитині, яка не володіє мовою, нормально вчитися буде майже неможливо, через що він спочатку буде відчувати себе ізгоєм у класі. Шведській мови треба вчити і батьків, а для цього зараз катастрофічно не вистачає викладачів. Крім того, всім прибулим треба видавати якісь гроші, поки вони не знайдуть роботу (що теж непросто без знання мови), їх треба годувати, лікувати і допомагати з оформленням паперів. Крім того, поліції необхідно вкрай уважно стежити, щоб ніхто із сотень тисяч новоприбулих не вдарився в радикальний іслам з усіма подальшими наслідками.
В результаті політики "відкритих дверей", проголошеної навіть раніше, ніж у Німеччині, Швеція опинилася в дуже непростій ситуації. На питання про те, скільки в країні біженців, є тільки одна чесна відповідь: "Дуже багато". Де і як їх розташовувати напередодні зими – незрозуміло, навантаження на бюджет зростає в дедалі швидшому темпаі, ресурсів для максимально швидкої інтеграції приїжджих немає, від армії толку поки що небагато. Відсутність будь-якого контролю і фільтрації не дозволяє навіть приблизно дізнатися, чи є серед біженців адепти радикального ісламу і прихильники ІД. Запровадження прикордонного контролю на кордонах навряд чи приведе до істотних поліпшень, оскільки все одно пускати планується практично всіх.
В цих умовах захитався не лише лівий уряд країни, але і традиційні правоконсервативні партії, які взялися тріщинами через розбіжностей з міграційної політики. Навіть серед місцевих правоцентристів поширена думка, що Швеція повинна допомагати всім, хто опинився у важкій ситуації. Їм опонують однопартійці, які стверджують, що такими темпами у важкій ситуації скоро опиниться сама Швеція. Поки не йдеться про серйозну політичну кризу не йде, але з плином часу вона стає все більш імовірною.
Єдині, хто виграє у всій цій історії – це партія "Шведські демократи", що виросла з неонацистських угруповань минулого. Її рейтинги стабільно зростають, зараз, за опитуваннями, вона є найпопулярнішою політичною силою в своїй країні. Якщо в найближчому майбутньому в Швеції відбудуться вибори, ШД отримає шанс не тільки стати найвпливовішою партією в парламенті, але і сформувати коаліційний уряд. Програма цієї партії передбачає проведення загальнонаціонального референдуму з питань міграції, в якому ключове питання – це зниження обсягів прийому біженців на 95 відсотків від нинішнього рівня. Крім того, лідери КД пропонують введення повноцінного прикордонного контролю і видворення з країни нелегалів.По суті, це означало б різкий відхід Швеції від традиційних ліберальних і проєвропейських цінностей, різкий крен вправо і серйозний удар по єдності Європейського Союзу. Крім того, Швеція могла б стати поганим прикладом і для інших країн ЄС, що балансують на межі антидемократичного повороту вправо – Франції, Австрії, Нідерландів і ряду інших.
І це не просто «страшилки». На південному фланзі ЄС один за одним зводяться паркани і запроваджується прикордонний контроль. Все – заради зупинки потоку біженців з Азії та Африки. На саміті "Великої Двадцятки" в Антальї президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер констатував, що одне з найголовніших досягнень євроінтеграції – Шенгенська угода – вже знаходиться під загрозою скасування. І саме Швеція, яка пропорційно прийняла більше всіх біженців в ЄС, може стати країною, яка запустить цей процес.