Рада Федерації Росії вранці 30 вересня на короткостроковому і закритому засіданні одноголосно дала дозвіл президенту країни Володимиру Путіну застосовувати збройні сили РФ в Сирії. Згідно з офіційними повідомленнями, це було зроблено у відповідь на відповідний запит з Дамаска.
Практично одночасно з цим російські бойові літаки, раніше перебазовані в місто Латакія на заході Сирії, були підняті в повітря, приступивши до виконання бойових завдань. За даними американської розвідки, вони вже здійснюють польоти, а CNN повідомляє про нанесення перших ударів в районі міста Хомс. Подробиці, однак, покищо не повідомляються.
У Москві вже повідомили, що командування російських ВПС сповіщає американську сторону про цілі та об'єкти, що підлягають знищенню. Це робиться через спеціальний інформаційний центр, розташований в столиці Іраку – Багдаді. В цьому центрі, окрім російських офіцерів працюють іракські та іранські.
Тим часом американський телеканал Fox News з посиланням на неназваних офіцерів Пентагону повідомив, що росіяни по закритих каналах зажадали припинити польоти ВПС США над Сирією, оскільки ця країна не давала Вашингтону офіційного дозволу на проведення будь-яких операцій в своєму небі. Згідно з цими даними, американці вже відповіли на вимогу росіян відмовою, заявивши, що польоти їх авіації будуть продовжені.
Раніше повідомлялося, що міністри оборони США та РФ провели консультації, в ході яких домовилися про деяку форму взаємодії в Сирії, яка дозволила б уникнути можливих небажаних зіткнень і конфліктних ситуацій, викликаних відсутністю комунікації. Якщо подібні інциденти мали місце, покищо про них нічого не відомо.
Президент Путін в Нью-Йорку оголосив, що в Сирії Росія буде застосовувати виключно авіацію. Використання наземних сил він виключив. Зі схожою заявою виступив і глава його адміністрації Сергій Іванов. За його словами, наземні війська можуть застосовуватися лише виключно для захисту об'єктів, де базуються літаки, розквартировані пілоти, техніки, обслуговуючий персонал та командний склад з Росії. Точне число російських військовослужбовців в Латакії не повідомляється, проте за кількістю побудованих для них будинків можна зробити висновок, що їх кілька тисяч.
Російське командування в Сирії, очевидно, взяло на озброєння тактику, раніше там же використовувану американцями: безпілотні літальні апарати, оснащені потужною оптикою, спочатку виявляють потенційні цілі, після чого за ним наносяться удари з бойових літаків, що несуть постійне чергування в небі. Після цього в справу вступають наземні війська, розвиваючи наступ в районах, що тільки що зазнали бомбардування. У американців роль піхоти виконують курдські формування. У російському випадку на землі діють підрозділи сирійської урядової армії і союзні їм загони «Хізбалли».
З допомогою американської авіації курди в останні місяці досягли значних успіхів на півночі Сирії, підібравшись до неофіційної столиці Ісламської держави – міста Ракка. Росіяни, скоріше всього, мають намір повторити цей досвід, відсунувши лінію фронту на схід – подалі від Латакії та міст центральної Сирії – Хами та Хомса. Наскільки успішною буде реалізація цих планів, сказати покищо складно, так як між американськими і російськими ВПС є кілька суттєвих відмінностей.
З одного боку, авіація США набагато краще оснащена технічно. Американці застосовують високоточні боєприпаси та системи наведення. На землі у них працює ціла мережа навідників, які можуть миттєво вивести літаки на тільки що виявлену ціль, не дозволяючи їй втекти або сховатися. Росіяни подібних привілеїв позбавлені. За відсутності належної кількості високоточних боєприпасів їм доведеться закидати цілі великою кількістю вільно падаючих бомб. Електроніка та системи зв'язку, що стоять на озброєнні російської армії, також істотно поступаються американським аналогам, тому між моментом виявлення цілі та ударом по ній проходить набагато більше часу. Іноді – години.
З іншого боку, американці діють вкрай обережно, уникаючи наносити удари по густонаселених міських кварталах, де можуть постраждати не тільки бойовики, але і мирні жителі, що їх оточують. Російські пілоти звільнені від подібних заходів обережності – в їх випадку мета виправдовує засоби. Окрім того, навряд чи щось утримає російське командування від використання касетних та термобаричних боєприпасів, що володіють величезною вражаючою силою. Зазвичай їх не використовують, оскільки вони знищують все живе без розбору на гектари навколо. Але в даному випадку росіяни навряд чи будуть соромитися: все одно ІД не побіжить скаржитися на них в «сатанинську» ООН.
На даному етапі не можна говорити, що Росія отримала «новий Афганістан». Справа в тому, що наземні війська в операції не беруть участь, в Латакії, де базуються літаки, населення налаштоване щодо РФ цілком лояльно. На відміну від Афганістану 1980-х, американці не роздають ісламістам ПЗРК, оскільки над Сирією літають і їхні літаки. Завдання встановити свій контроль над усією територією Сирії у Москви немає, та й обсяги військової присутності в порівнянні з афганськими – мізерні. У Донбасі, наприклад, російська присутність більш відчутна, ніж в Сирії. Зараз «Хезболла» та Іран незрівнянно активніше беруть участь в сирійській війні, ніж Росія з двома десятками літаків. Втім, ця ситуація в перспективі може змінитися.
Саудівська Аравія вже оголосила, що незалежно від російської участі війна в Сирії може закінчитися тільки одним – відходом Башара Асада з поста президента. Глава МЗС королівства пояснив, що надав би перевагу варіанту з мирною відставкою Асада, але в той же час пригрозив, що в іншому випадку президент буде повалений за допомогою військової сили. Саудівської або місцевої – Ер-Ріяд не уточнив, однак озвучене попередження було цілком зрозумілим та недвозначним. Якщо саудівці, як і росіяни, підвищать ставки, відправивши в Сирію свої або союзні війська на боротьбу проти Асада, Москві доведеться або визнати свою поразку, або прийняти виклик, почавши наземну операцію.
До речі, в самій Росії вже звучать заклики не обмежуватися тільки діями авіації, але і відправити в Сирію наземний контингент. З такою ініціативою, зокрема, виступив Рамзан Кадиров, для якого війна з «шайтанами», як він називає ісламістів, стала не тільки справою всього його життя, але і якоюсь подобою хобі. Зараз, звичайно, ніхто до його поради прислухатися не буде, але в недалекому майбутньому, якщо в Сирії почнуться непередбачені ускладнення (а на війні без них ніяк), то султан Рамзан отримає шанс особисто відправитися на сутичку з халіфом Ібрагімом.
І ось тоді почнеться зовсім інша історія, здатна затягнути у вир війни багато близьких та далеких країн, перетворивши цей конфлікт у бійню за принципом «усі проти всіх». Причому цей момент може бути набагато ближче, ніж здається зараз.
Автор: Іван Яковина