Частина політичних діячів, які прийшли до влади після 2010 року, набрали такі фінансові «відкати», що навіть не знали, куди подіти гроші. Власне, тут і знадобився український футбол. Природно, можна було б вкласти гроші в якусь скромну команду, поспостерігати за її результатами, створити їй перспективу і плацдарм для розвитку. Але хіба так думали колишні члени Партії регіонів? Ці люди звикли отримувати все тут, зараз і за найвищим ґатунком. Але купити клуб в Прем'єр-лізі не так просто. Власники команд елітного дивізіону, навіть попри збитковість проектів, не поспішають розлучатися з улюбленими чадами. Вихід простий - «віджати». Легкий і популярний спосіб завести бізнес за часів Віктора Януковича. Цікаво поспостерігати, як змінилася доля клубів після їх переходу в руки зажерливих політиків.
Київський «Арсенал» Олександр Онищенко розвалив за пів року
Варто почати з того, що проблеми Київському «Арсеналу» на самому початку створив Леонід Черновецький. З його приходом до влади в 2006 році фінансування муніципальних клубів значно скоротилося. У зв'язку з цим, 80% акцій «Арсеналу» були виставлені на продаж. Що, до речі, не завадило команді здобувати високі спортивні результати в першій частині чемпіонату 2006/2007. Але потім різке припинення фінансування та неможливість сплачувати за оренду НСК Олімпійського поставили клуб на межу банкрутства.
Однак, тут несподівано вигулькнув Вадим Рабинович, Який вирішив викупити клуб і дати йому друге дихання. Природно, вкладені фінансові кошти не реалізувала той рівень амбіцій, які існували у Рабиновича, однак прогрес пішов. Масштабна реформа всієї структурі клубу та PR-акції з популярізації «Арсеналу» принесли свої плоди. На тлі кризи в головній команді столиці - «Динамо» - частина уболівальників змінила біло-сині кольори на синьо-червоні.
Але в 2012 році клубу довелося розірвати контракти з кількома потужними спонсорами. До того ж, клуб розірвав договори з найбільш високооплачуваними гравцями, а іншим скоротив зарплати в три рази. Але це не завадило клубу залишитися на плаву. Невелике фінансування було, принаймні, стабільним. Рабинович шукав, хто б міг взяти клуб під опіку. Таким виявився Олександр Онищенко, і в лютому 2013 року викупив клуб.
На початку дев'яностих минулого століття Онищенко входив до складу однієї з найбільших злочинних груп в Україні, яку на той час очолював київський авторитет Володимир Кисіль. Правда, тоді Онищенко носив прізвище батька - Кадиров. Злочинна банда займалася рекетом. Коли ж він брав клуб, він був шанованим членом Партії регіонів.
Широко роздавши на всі боки обіцянки про те, що він погасить всі борги «Арсеналу» (5 млн доларів), Онищенко протягом півроку привів столичний клуб до фінансового краху. Виправданням служила нібито відсутність документів на клуб, які Вадим Рабинович так і не передав новому власнику. Проте, велика іграшка для Онищенко виявилася просто обтяжливою. Морочитися з виплатою боргів і займатися менеджментом клубу для його розвитку викликало забагато клопоту. Тому 24 жовтня 2013 Онищенко заявив, що подальша доля київського «Арсеналу» йому невідома і що він умиває руки. А буквально через чотири дні 2013 генеральний директор клубу Віктор Головко оголосив, що у зв'язку з відсутністю фінансування клуб знімається зі змагань і починає процедуру банкрутства.
Нестор Шуфрич закопав «Закарпаття»
Маленький ужгородський клуб «Закарпаття» не міг похизуватися великими досягненнями. Ще за радянських часів клуб тричі вигравав чемпіонат УРСР і один раз кубок УРСР.
У сучасній історії клуб більшого, ніж перемога в Першій (не Вищій, - Ред.) лізі не досягав. Але грав досить стабільно, спираючись на своїх вихованців і молодих гравців з України та близького зарубіжжя.
Але одним з тих, хто започаткував моду на купівлю футбольних клубів, став одіозний Нестор Шуфрич, який до цього часу намагається прибрати до рук будинок Сікорського в Києві.
У 2011 році він викупив клуб, змінивши назву на «Говерла-Закарпаття» і призначивши президентом свого батька, а віце-президентом - свого сина Олександра, якому на той момент було 22 роки. Правда, тоді «Говерла» впевнено йшла в Першій Лізі і через сезон зявилася у «вишці» українського футболу. Тут треба, в певній мірі, віддати належне Нестору Івановичу: поки покровителі в особі Януковича дозволяли заробляти шалені гріш на корупційних схемах, клуб фінансувався добре. Високих результатів у «Закарпатті» не показували, але і на виліт особливо не претендували. Після Революції Гідності ситуація кардинально змінилася. Заробляти гроші «з повітря» стало занадто складно і Шуфрич легко пожертвував улюбленою іграшкою - футбольним клубом.
Напередодні сезону 2015/2016 ужгородський клуб вже був по вуха в боргах по зарплатах. До того ж, на політичному тлі виник конфлікт з уболівальниками клубу, яким Шуфрич намагався заборонити антиросійські кричалки. Команду покинули майже всі гравці. На контракті залишилися тільки два воротарі - Олександр Надь та Дмитро Бабенко. Незадовго до старту нового сезону розглядалося питання про виключення команди з Прем'єр-ліги. Але для збереження прописки в еліті, між клубом та Федерацією футболу України було укладено Меморандум, згідно з яким футбольний клуб зобов'язаний виконати фінансові зобов'язання по частині заборгованості перед футболістами, тренерами та іншим персоналом футбольного клубу в термін до 31 грудня 2015 року включно. Однак, цього Шуфричі робити не збиралися. Їм потрібно було лише потягнути час.Коли футбольні органи це зрозуміли, почалися санкції. Так, в жовтні минулого року міжнародна футбольна організація ФІФА наклала заборону на трансфери для футбольного клубу «Говерла» за розірвання контракту без поважної причини з відомим румунським нападаючим Маріусом Нікулае.
Така ситуація виникла в клубі вже не перший раз. Подібні інциденти сталися у відношенні Развана Кочіша, Армоні Іканде і Дамьена Ле Таллека. Олександр Шуфрич відреагував на таку санкцію гостро, заявивши про неадекватність ФІФА.
«Штрафувати Говерлу на два трансферних вікна є неадекватною реакцією органів футбольного правосуддя. Тому ми будемо оскаржувати і суми, і рішення щодо закриття трансферних вікон», - заявив Шуфрич-молодший.
Вирішуючи проблеми з гравцями, горе-власники клубу забули про тренерський штаб, зарплату якому клуб заборгував майже за півтора роки.«Наскільки мені відомо, гравцям, які є в цьому чемпіонаті, закривають заробітну плату, а з тренерським штабом є проблеми. Ми поки ні за цей чемпіонат, ні за минулий, нічого не отримали. Заборгованість перед тренерським штабом - 15 місяців. Я цього не приховую, про це знають всі. Більше не маю права говорити. Сподіваюся, що все буде відшкодовуватися. Це об'єктивна ситуація на сьогоднішній день. Дай Бог, щоб вона кардинально змінилася», - розповів в інтерв'ю телеканалу «Футбол» головний тренер команди В'ячеслав Грозний. Але ситуація не змінилася. Крім того, щоб позбавити себе від повноцінних виплат по заборгованостях, клуб намагається йти на хитрощі, пропонуючи гравцям «мирові угоди», в яких платежі або розтягуються на дуже тривалий період, або зменшуються суми виплат. Хоча, і тут є підступ - гроші не платять ні так, ні так.
«Все це брехня, ніякі борги не сплачуються. Навіть ніякого контакту немає. Коли я ще був в клубі, то через раз спілкувалися з керівництвом, а тепер і поготів - ні дзвінків, ні SMS немає. Продовжуємо судитися, тому що це реально не смішно.
У команді боргів з 90-х років, а вони все продовжують грати в Прем'єр-лізі. Це взагалі неподобство, який атестат на наступний сезон? Нехай вирішать хоча б щось. Компроміс можна знайти - ми теж люди. Але немає ні діалогу, нічого. Воно просто йде і йде своєю чергою. Скільки можна вже? Я готовий поговорити з ними. Відразу ж першим дам інтерв'ю в усі видання, якщо «Говерла» почне розплачуватися. Тримати ось таке неподобство, як «Говерла» - це знущання над людьми. У нормальних країнах за таке в тюрму садять, а у нас закривають очі. Є органи, які за це відповідають, у них і треба питати. Нехай «Говерла» покаже хоч якийсь офіційний документ, який підтверджує, що вони хоч з кимось розплатилися. Вони кажуть, що працюють. Скільки вони працюють і над чим? Я це вже чую півтора року і чув весь час, який грав в Ужгороді», - коментує сайту football.ua дії керівництва колишній гравець команди Максим Шацьких.
У 2016 році судові позови починають перетворюватися в рішення. Так, Галицький районний суд Львова 20 лютого поточного року ухвалив, що ФК «Говерла» має виплатити Дмитру Трухіну 9 мільйона гривень (заборгованість за 12 місяців). Наступним виграв суд екс-нападник клубу Сергій Кузнєцов. За рішенням суду, «Говерла» зобов'язана виплатити Кузнєцову більш ніж 2,5 мільйона гривень, а також покрити всі судові витрати.Керівництво клубу пручається як може. Дійшло навіть до таких речей, як відключення оргтехніки (зокрема, факсів), щоб не отримувати рішення Дисциплінарного комітету ФФУ. Правда, це ще більше злить українських футбольних чиновників. Шість днів тому з клубу зняли 9 очок в чемпіонаті за невиконання зобов'язань, а буквально позавчора, за підсумками процедури атестації, а також заслухавши інформацію від віце-президента ужгородської «Говерли» Олександра Шуфрича, який був присутній на зустрічі, членами Комітету було прийнято рішення відмовити в видачу атестата ужгородській команді. Це означає, що в наступному сезоні команда не братиме участі в змаганнях.
Цій події, до слова, передував невеликий скандал.
За інформацією Sport Arena, на відповідальних людей в ФФУ чинився тиск з боку високопоставлених осіб, які зацікавлені в збереженні Говерли в еліті українського футболу. Але підсумок для ужгородського клубу став невтішним: вчора на офіційному сайті ФК «Говерла» з'явилася інформація про те, що якщо протягом двох тижнів не будуть укладені мирові угоди, доведеться почати процедуру банкрутства.
«Металіст» - жертва газового магната
Хоч як це ні прикро, футбольний клуб з Харкова, будучи одним з найперспективніших в Україні, перетворився в практичного банкрута. І виною тому великий газовий магнат, який зараз перебуває в розшуку в Україні. Що найдивніше, він продовжує володіти клубом. Вже з десяток років тому нікому не потрібний друголіговий «Металіст» купив харківський бізнесмен Олександр Ярославський. Про те, як він заробив свої гроші, історія замовчує, однак є факт - Ярославський перетворив маленький клуб в один з флагманів українського футболу.
Для команди в Харкові був збудований суперсучасний стадіон, а також отримана в подарунок камера-павук, якоїй на той момент не було навіть у таких монстрів як «Динамо» і «Шахтар». Але все змінилося в 2012 році. Спершу Геннадій Кернес, використовуючи важелі влади, «віджав» у Ярославського стадіон «Металіст», в який, до слова, бізнесмен вклав куди більше грошей, ніж місто. А потім з протекцією все того ж харківського мера, Ярославського фактично змусили продати клуб групі компаній «ГазУкраіна», власником яких виявився Сергій Курченко.
«Поділяючи стурбованість Олександра Ярославського за долю команди, наша компанія погодилася виступити в якості інвестора клубу і забезпечити його стабільне фінансування. Це дозволить зберегти колектив і продовжити розвиток команди », - свідчила офіційна версія.
Не ділом, а словом взяв Курченко, оскільки діла не вийшло. Знову ж таки, до подій Революції Гідності все йшло за оптимістичним сценарієм. А потім спільні справи Курченко з сім'єю Януковичів вийшли на перший план.
Так, в 2014 році Арсен Аваков - тоді в.о. міністра внутрішніх справ - заявив, що в ході проведених слідчо-оперативних дій з'ясувалося, що «Східноєвропейська паливно-енергетична компанія» використовувала злочинні схеми ввезення, а також подальшої реалізації на території України нафтопродуктів. В результаті цього державний бюджет України в період з 2012 до 2013 року втратив близько 7 мільярдів гривень.
У квітні 2014 року Міністерством доходів було зроблено заяву про те, що воно розкрило ряд тіньових схем, які використовували компанії олігарха, тому на його кошти і майно накладається арешт. Загальний обсяг заарештованих активів склав 1 млрд гривень.Через рік, у липні 2015 го, слідчі і оперативні працівники міліції провели арешт генерального директора клубу Віктора Згоніка, після чого за їх же клопотанням суд наклав арешт на рахунки «Металіста». На той момент клуб вже кілька місяців не платив зарплату гравцям.
Футбольний правозахисник Ігор Печерний в жовтні минулого року в інтерв'ю Sport Arena розповів про те, чого повинен очікувати «Металіст» від свого одіозного власника.
«Кілька місяців наш Фонд соціального захисту футболістів і тренерів вів переговори з юристом Сергія Курченко. Але, на жаль, ці переговори ні до чого не привели. Підсумок такий: Курченко не хоче ні продавати клуб, ні платити футболістам. Всі слова про «виплати в кінці жовтня» - це брехня. Нинішні футболісти вже мають заборгованість за 10 місяців, і борги будуть тільки збільшуватися. Потенційний покупець «Металіста»? Поки Курченко не захоче виставити клуб на продаж і сформувати ціну, ніхто не може серйозно думати про це. Але я впевнений, що Курченко не буде цього робити - йому краще, щоб клуб згнив і нікому не дістався ».
До речі. Уже в 2016 році Сергія Курченко неодноразово закликали продати клуб тому, хто буде його фінансувати. Повернути собі клуб готовий був навіть Олександр Ярославський. Але на спроби умовити одіозного бізнесмена, останній відповідав лише потоком нецензурної лайки. Крім того, Курченко позбавив клуб не тільки зарплат. Невиплати по рахунках привели до того, що в клубі взимку були просто нелюдські умови.
«Грець вже з тими грошима - ми мовчимо, терпимо. Але на базі немає опалення! Хлопці, які з'їхали туди з квартир, вже називають її «Зомбіленд». Всі з глузду сходять. Просто бардак!», - розповів півзахисник «Металіста» Олексій Довгий в інтерв'ю телеканалу «Футбол 1».В кінці грудня минулого року міська влада виставили клубу рахунок за користування стадіоном. Він склав майже 3 мільйони гривень. А в квітні цього року з'явилася офіційна заява президента української Прем'єр-ліги Володимира Генінсона про те, що загальний борг «Металіста» становить понад 25 мільйонів доларів.
Як підсумок - «Металіст» незалежно від місця в чемпіонаті, не буде грати в еліті українського футболу в наступному сезоні. Процедуру банкрутства в клубі поки не починають. Але сама ситуація є складною і, в своїй мірі, унікальною. Адже президент перебуває в розшуку, а клуб фінансувати відмовляється.
Важко сказати, скільки клубів могло б померти через непомірні амбіції певних бізнесменів і наполегливих політиків. Залишається лише сподіватися, що купівля футбольних клубів перестане бути для грошових мішків іграшкою, і перетвориться в розвиток найпопулярнішого в світі спорту в Україні.
Автор: Іван Нечупара, «Facenews»