Дії депутата Паламарчука, який привселюдно погрожував і застосував силу до неповнолітнього, викликали широкий розголос. Сам Паламарчук був змушений вибачитись за свою поведінку, а Блок Петра Порошенка, від якого депутат обраний до районної ради, виключив його зі своїх лав.
Але минуло півтора місяці і суспільна увага вщухла. Тепер проблеми почалися у родини школяра.
Село Гатне, в якому мешкає старшокласник Сергій Чагаров, розташоване поруч із Києвом. Близькість до столиці робить приваблює до села охочих придбати земельну ділянку. У тому числі й великих забудовників, готових викласти чимало грошей за можливість звести тут житло. Два роки тому будівельна компанія «Інтергалбуд», що належить скандальному політику Володимирові Зубику, почала будувати в селі на березі місцевого озера великий житловий комплекс. Сергій, як і його односельці, почав цікавитися, хто дозволив забудувати одне з наймальовничніших місць у селі.
«Під кінець 2015-го тут почалося будівництво, їздила техніка, потім перегородили територію. Я й думаю — що це таке? Чого вони почали будівництво? Бо я на цій землі півжиття прогуляв. Те, як у людей нахабно забирають 48 гектарів особливо цінних земель, мені дуже не подобається», — розповідає старшокласник.
Треба віддати належне забудовникові — озеро почистили, вимостили уздовж нього доріжки, навіть запустили у водойму лебедів. Але вся ця краса тепер не для мешканців села, а для власників квартир у житловому комплексі. Дорогу перекрили шлагбаумом, а сам комплекс обнесли парканом. Охоронці тепер ретельно пильнують озеро від сторонніх.
— А чому тут шлагбаум? — питаємо в охоронця, що сидить у будці.
— Ну как ето чому? Потому шо ето закритая тєріторія.
— А чому її закрили?
— Ну ето до начальства, — бурчить він невдоволено.
Як на учня середньої школи, Сергій Чагаров незле обізнаний у законодавстві:
— Попри статтю 13-ту Конституції України і статтю 47-му Водного кодексу, вони перешкоджають мешканцям села у вільному доступі до природних ресурсів. По-друге, ця земля, яка б не була, усе ж повинна належати мешканцям, а не забудовникові.
Відтак старшокласник направив запит до сільради з вимогою повідомити, яку суму забудовник сплачує селу за оренду такої великої ділянки. Адже житловий комплекс розташувався майже на 50-ти гектарах, тому сільський бюджет мав би отримувати чимало коштів. Але відповіді хлопець так і не отримав. Сергію повідомили, що він неповнолітній, тому знати, хто і скільки сплачує до сільського бюджету, йому ще зарано.
Заступник голови сільради Сергій Вітенко пояснює позицію стосовно вимоги старшокласника отримати публічну інформацію:
— У нас була розмова, я йому сказав, що займися краще навчанням, виправ оцінки, а потім, коли вступиш у вищий навчальний заклад, закінчиш курси журналістики, займатимешся відвертими розслідуваннями. На сьогоднішній день дитина повинна бути дитиною, спілкуватися з однолітками, займатися спортом, розвиватися і навчатися в школі. А не займатися оцим… — відповідає посадовець.
Зрештою, старшокласник об’єднав зусилля з іншими активістами села, дорослішими за нього. Разом вони почали ставити незручні питання депутатам сільради стосовно розподілу бюджетних грошей у Гатному.
У більшості місцевих активістів почалися конфлікти з депутатами. Один з активістів, Павло Демченко, показує гаражні ворота свого будинку. Нещодавно вночі їх пошкодили невідомі.
— Це був підпал, — стверджує активіст.
— Зранку встали, відчули сморід. Вони спочатку фарбою обливали. А потім вирішили, що недостатньо, і підпалили. Ролети виготовляють, як виявилося, з вогнестійкого матеріалу, він тільки плавиться. Більше, слава Богу, не змогли нічого зробити.
Сергій додає, що місцеві депутати погрожують не лише дорослим активістам. Йому теж довелося відчути тиск. Хлопець передав нам аудіофайл, в якому людина з голосом, схожим на голос заступника голови сільської ради Сергія Вітенка, переконує старшокласника не втручатися в дорослі справи:
— Я тобі пропоную вибачитися перед депутатами, сказати, що ти не будеш займатися хєрньой. І тоді, можливо, ми з тобою спілкуватимемося по-іншому. Це у твоїх інтересах. Якщо ти хочеш повоювати, ми з тобою повоюємо. У рамках закону. Я тобі скажу, що кишка в тебе тонка. І можеш передати це тим, хто за тобою стоїть.
— Це ви себе переоцінюєте…
— Ти впевнений у собі?
— Трохи є…Сам Вітенко факт розмови не заперечує, але стверджує, що не чинив тиск на старшокласника.
— Чи ви мали особисту розмову із Сергієм Чагаровим?
— Ми з ним спілкуємося постійно, коли він приходить у сільську раду.
— Чи погрожували ви йому?
— Ні, не погрожував. Ніколи, це нижче моєї гідності.
— Чи натякали ви йому, що вам не подобається його діяльність по отриманню публічної інформації?
— Не натякав. Казав, щоби займався роботою і вчився.
Натомість, на аудіозаписі чуємо інше:
— Вибачатися перед депутатами я не буду. І принижуватися перед вами теж.
— А переді мною не треба принижуватися, я з тобою нормально спілкуюся, я тебе запросив сюди поспілкуватися, правильно? Ти займаєшся хєрньой! То, що ти пишеш, то до фєні, папір витерпить усе, розумієш? Ну ми зараз підемо інакше, потім не ображайся! Тобто, я тебе просто попереджаю. Але! Якщо ти хочеш нормально надалі чухать себе, то можемо поспілкуватися, можемо знайти спільну мову.
Учитель фізкультури сільської школи Гатного Анатолій Єрмак показує паркан свого будинку. Каже, що після того, як на сільських зборах відкрито засудив депутата Паламарчука за напад на Сергія Чагарова, хтось обмалював паркан нецензурною лайкою:
— Воно було написано зеленкою. Ось, зеленка, бачите, іще залишилася. Але зеленка гарно стирається. Вона раз, і ушла, — каже Анатолій.
— Сергія я ставлю за приклад всім — і дорослим і дітям, тому що людина докладає зусиль. Він не по-дитячому зрілий, висловлює позицію щодо питань проблемних. Багатом людям, у тому числі й депутатам, виконавцям, не подобається діяльність Сергія, на нього тиснуть, залякують, — розповідає вчитель.
Напад депутата на старшокласника та погрози на його адресу ми просимо прокоментувати уповноваженого президента України з прав дитини Миколу Кулебу:
— Це ганебний учинок з боку депутата, він порушив права дитини і добре, що його засуджують. Я особисто зустрічався із Сергієм, як на мене, досить скромний хлопець, який намагається захищати громаду. Ніхто не дає права принижувати гідність людини, а надто дитини. І хоча депутат вибачився перед Сергієм, все одно прокуратура поновила кримінальне впровадження, яке було закрите через 4 дні після відкриття. Нема легких тілесних ушкоджень. Але може бути перевищення службових повноважень, може бути хуліганство також, — пояснює він.
Також ми пропонуємо уповноваженому послухати ще одну з таких роз’яснювальних розмов, яку, за словами старшокласника, з ним вели депутати сільради. Вмикаємо також ще один аудіозапис. На ньому чути голоси, схожі на голоси депутатів Савалюка та Пилипенка:
Чагаров: Я вас слухаю.
Голос, схожий на Савалюка: Прівєт!
Голос, схожий на Пилипенка: Ти мене слухаєш… «Добрий вечір» надо говорить… Ти невихований! Понімаєш?! Сопляк, ти… «Я вас слухаю»…
С.: Сірьожа, чи як тебе звать…
П.: Шо ти виглядіш, як та прастітутка, бл*ть?..
С.: Не ругайся… Послухай, ти. Ти – неповнолітній хлопчик, якщо ти будеш прогулювать із записками од матері, із подложними документами з больниці, то, первоє: ви*буть больницю, яка тобі подпишить справки.
Ч.: А ви знаєте…
С.: Я знаю…
П.: Не перебивай, коли старші говорять…
С.: Тебе там підстраполюють, а мама твоя мені звонить і говорить, шо нада поліпшить побутові умови, так, повір, ти собі хуже тіки робиш, і мамі своїй. Де мати твоя, дома вона, нє?
Ч.: Ні, вона на роботі.
С.: Так ти учти, єслі ти ще будеш отакой х*ньой страдать, то її лишать материнських прав, а ти підеш в дурдом, бл*ть.
Ч.: Хто лишить її?
П.: Лишить її сільська рада. Понімаєш, бл*ть?
С.: Не сільська рада, а орган, який уповноважений, це робити.
Ч.: Сільська рада…С.: Завали *бало своє!!! Потому шо ти щас договоришся!!! Ти начинаєш нам розказувать права свої? Ми знаємо твої права і свої права тоже знаєм… Ти мене почув, нє? Синок? Ти хочеш нарваться? Ти нарвешся! Ти вже нарвався...
— Що ви про це думаєте? – питаємо уповноваженого про почуту розмову.— Ну, це приниження честі, гідності дитини, це погрози, це тиск! – каже посадовець. — Тут все! Єдине, що важко буде довести це через аудіозапис, але це вже питання поліції, слідчих. Але, однозначно, що це порушення прав дитини. І досить серйозні. І до того ж ми бачимо рівень цих депутатів. Ці люди ведуть себе не просто не достойно. Ну, це злочинці. Як на мене, це злочинці.
Втім, сьогодні, схоже, проблеми не у депутатів, а у родини хлопця. Два тижні тому мати Сергія Чагарова отримала лист від служби дітей та сім’ї. В листі матір Сергія попередили про перевірку виконання нею батьківських обов’язків. Схоже, погрози опонентів старшокласника про позбавлення його матері батьківських прав були не порожнім звуком.
Ми звернулися до чиновників служби з проханням пояснити, чому вони раптом взялися перевіряти родину старшокласника Чагарова.
Ірина Тлустенко – начальниця служби у справах сім’ї та дітей Києво-Святошинської РДА неохоче коментує нам лист про перевірку родини Чагрова:
— Я знаю цей лист, знаю. У нас було звернення, і ми мамі просто надіслали запрошення. Все!
– А звернення від кого?
– Ну, від вишестоящих установ.
– Хто це до вас звернувся? – перепитуємо.
— Я більше коментувати нічого не буду. Все, я більше нічого коментувати не буду! – відповідає чиновниця.
Посадовців, які попросили службу у справах сім’ї та дитини перевірити родину старшокласника вдалося відшукати дуже швидко. В будівлі районної адміністрації журналісти зустріли сільського голову Гатного, який не заперечив, що саме сільська рада спрямувала органи опіки на перевірку родини Чагарових.
Сільський голова Гатного виправдовується:
— Може, і було таке, я не пам’ятаю. Може, і зверталися, тому що, якщо він неповнолітній і він ходить, займається громадською діяльністю занадто, тоді, коли в школу треба ходити, може, і зверталися, розумієте?
— Тобто, через те, що він займається громадською діяльністю?
— Ні, ні, але має в школі бути, можливо, і зверталися.
— Вам дошкуляє його громадська діяльність?
— Ні, абсолютно, ні, – відповідає знервовано сільський голова.
В кінці робочого дня журналісти зустрічаються iз Вікторією Чагаровою, матір’ю Сергія. Попри листи соціальних служб та хвилювання за сина, жінка каже, що чим далі, тим більше, підтримує його:
— Один в полі не воїн. Я завжди йому казала, треба згуртуватися і бути завжди разом. Так, звісно, страшно, я відмовляла його, за життя я боялася. За життя свого сина. Страшно... Але долею села теж комусь же ж треба займатися. Відмовляла, всьо врємя, боялася. Але півсела підтримує його. Такі хлопці побудують європейську Україну, – каже мати хлопця.
Перед тим, як поїхати з Гатного, журналісти знову зустрічаються із старшокласником.
— Тобі не страшно? – питають у Сергія.
— Інколи страшно. Але, людина має зробити в цьому житті те, щоб не було страшно вмирати, – відповідає старшокласник.
Прощаючись, він іде готувати нові запити до місцевих органів влади.