Алеппо – трагедія, про яку знає західний світ, але нічого не може зробити. У цьому місті відбувається геноцид, який влаштували проти своїх громадян влада за підтримки Росії і місцеві ісламісти. Ви про це знаєте з новин. Про це знають люди в Україні, Росії, ЄС, США, у всьому світі. Ви бачите фото, на яких посеред вулиці лежать тіла вбитих. Ви бачите руїни стародавнього міста. У вас є Інтернет та телевізор, щоб дізнатися останню інформацію з Сирії, ви маєте право висловити обурення на своїй сторінці в соціальній мережі, ви можете активно обговорювати це на кухні, в кафе чи на зустрічі. Але більше ви нічого не можете зробити. Абсолютно нічого. Світ став відкритим і тісним. Але розділеним та ізольованим. Світ перестав бути тим безпечним місцем, у якому ми звикли жити.
Люди в Алеппо записують відеозвернення до світу в надії бути почутими. Їх почують мільйони у вечірніх випусках новин, ще стільки ж поширять пости з цими зверненнями через свої сторінки в "Фейсбук", частина вийде на мітинги під посольствами РФ у своїй країні. У Парижі загасять Ейфелеву вежу. Найвище керівництво десятків країн висловить співчуття загиблим та їхнім рідним, обурення та засудження діями Асада і Росії. Можливо, відбудеться певна військова операція. І все. Принципово ніхто не змінить ситуацію в сирійському Алеппо, як і у всій країні загалом. Люди в іншій частині планети так і залишаться на екранах ваших планшетів чи телевізорів, не знаючи, чи доживуть до завтра. І це лише один з прикладів хронічного безсилля всього цивілізованого світу перед гарячими зонами, які не без російської участі спалахують на карті світу.
І тут лише два варіанти: або цивілізований світ дійсно не в змозі зупинити це, або світові не хочеться цього робити. Моя хата скраю – це не чисто українська риса. У Європі так званий "тривалий мир" існує вже понад 70 років. І до цього швидко звикаєш. Сполучені Штати ще під час Другої світової показали, що поки їх прямо не стосується конфлікт – вони повністю не беруть у ньому участь. Лише частково і з точки зору власних інтересів. Інтерес Росії – зрозумілий. Китай і Японія, схоже, поки очікують перших кроків Заходу. І це лише ті країни, які впливають на світову геополітику, решта по вуха у власних проблемах.
Тому що, якби ситуація складалася інакше – не було б третього року АТО на Донбасі, його б взагалі не сталося. Не відбулася б Чеченська війна, збройні конфлікти в Югославії... Після двох Світових воєн – не було б жодного масштабного озброєного конфлікту, якби виконувалося міжнародне право, а тих, хто його порушує, суворо карали. Але міжнародні організації не в силах цього зробити, тому що вони ментально існують у минулому столітті, а війни тривають за сучасними "правилами", головне з яких – ігнорування будь-яких правил.
Вадим Колодійчук