У неділю, 8 вересня, у 12 регіонах Росії пройшли вибори до законодавчих зборів та обласних дум. У Москві до виборів не допустили близько двох десятків незалежних кандидатів. Це стало причиною масових протестів, які тривали в столиці РФ більш як півтора місяці. У результаті протестів було затримано понад п'ять тисяч осіб, а п’ятеро людей отримали 3-4 роки колонії за нанесення шкоди поліцейським (наприклад, доторкнувся до шолома, схопив за руку, кинув у бік правоохоронців урну). Правоохоронці жорстко розганяли мітинги, б'ючи учасників.
У Росії зараз немає альтернативної політичної сили, яка могла б об'єднати протестні настрої, а нинішня влада своїми жорсткими силовими методами може спровокувати протестувальників на застосування вогнепальної зброї. Таку думку висловив колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов.
Результати місцевих виборів у Росії показали, що невдоволення дуже багато. Але альтернативи, яка б концентрувала на собі це невдоволення, немає. Навіть Москва, яка більш схильна підтримувати людей типу Олексія Навального або Дмитра Гудкова, не бачить в них чітко окресленої альтернативи. Тому головним бенефіціаром цих виборів є так звана системна опозиція, яка є опозицією досить-таки умовно. Для влади це не дуже страшно.
Раніше в Московській міській думі було 40 із 45 єдиноросів ("Єдина Росія" - російська політична партія, "партія влади", - ред), а зараз буде 25 із 45. Збільшиться представництво КПРФ - їх буде 13 осіб. Не думаю, що це щось катастрофічне. Але це важливий індикатор того, що можна створювати нову політичну силу і використовувати її для того, щоб валити цей режим. Але те, що головним бенефіціаром є КПРФ, говорить про те, що ця політична сила повинна бути не неоліберальною, не праволіберальною, як велика частина несистемної опозиції, а лівою. Тоді вона буде результативною та успішною.
Що стосується посадок, то це все вкрай сумно. Результати московських виборів показують, що влада вибирала з двох зол. Вони розуміли, що розгойдають суспільне невдоволення. Але якщо вони не посадять тих людей, які були хоч якоюсь альтернативою, то буде значно гірше, тому що вони обов'язково потраплять в Мосміськдуму. Тому були такі жорсткі дії стосовно протестуючих.
Конкуренція між провладними елітами є, але Кремль жорстко її контролює. Якщо вона підвищує рейтинг єдиноросів, Кремль її підтримує. Наприклад, в Іркутській області "Єдина Росія" непогано виступила, незважаючи на те, що місцевий губернатор - комуніст. А в Новосибірську, де було найбільше протестів, губернатора засудили.
За незначні порушення - дотик до шолома поліцейського або захоплення його зап’ястку, люди отримали 3-4 роки колонії загального режиму. Такі жорсткі рішення були прийняті для того, щоб уникнути подій, що сталися в Україні. Хочуть заздалегідь поставити бар'єр для опору співробітникам поліції - спочатку доторкнувся, потім вдарив кулаком, а потім і арматурою. В Україні від самого початку не було такого жорсткого бар'єру.
У Росії правоохоронці спостерігають за мітингами за допомогою дронів, на вулицях розташовані камери з високою роздільною здатністю для того, щоб опізнати особу. Є заборона носити шарф, не можна на час мітингу натягнути балаклаву. Але такими діями влада доб'ється того, що люди просто почнуть безпосередньо стріляти в поліцейських.
На виборах у Мосміськдуму явка була всього 20%. Це означає, що люди в зміни не вірили і здебільшого залишилися вдома. На Майдан люди виходили, коли був явний вибір - у 2004 році між персоналіями, між командою Януковича і "помаранчевою" командою, а в 2014 - коли був вибір між європейською орієнтацією та євразійською, проросійською орієнтацією. Був зрозумілий вибір, і люди вийшли, щоб сказати своє слово. У Росії на даний момент такого просто немає. Єдиний явний вибір - між путінізмом та єльцинізмом (політичною системою початку 1990-х, яка асоціюється з першим президентом РФ Борисом Єльциним, - ред). Серед цих варіантів більшість вибирає путінізм. Якби було щось інше, нормальне - свобода, демократія, процвітання, - вони б вибрали це.