В такій страхітливій ситуації знайшли молодого, здорового чоловіка у власній квартирі на Житомирщині. Але копи шокують своїм висновком – нещасний випадок. Справу закривають. Батьки ж, які втратили єдиного сина, переконані – їхнього Артема вбили. Аби довести це, батько загиблого наважується на слідчий експеримент – на власному тілі, перед відеокамерою.
Востаннє житомирянин Анатолій Розлач спілкувався зі своїм сином Артемом по мобільному 24 березня. Хлопець непокоївся, що на їхні домашній телефон надходять дивні дзвінки. То була їхня остання розмова. Вже за двадцять хвилин син не відповідав. А коли батько зайшов до квартири, то не повірив власним очам. Його єдиний нащадок був прив'язаний до опори домашнього турніка і вже не дихав. Обличчя, лікті та коліна були збиті. Під ним червоніла калюжа крові, а сам Артем був із шарфом на обличчі й повністю роздягнутим.
«З обличчя сина натекла калюжа крові, крізь тканину шарфа. Я зразу зрозумів, що це вбивство», - розповів батько.
В поліції Володимира просто шокували своєю версією. Кримінальне провадження вже за місяць закрили. Мовляв, то був нещасний випадок.
Під час розтину ще й стало відомо, що у загиблого зламана під'язикова кістка. Володимир упевнений: синові пошкодили горло невідомі, коли запихали до рота кляп. А в кімнаті сам батько знайшов чужий капюшон, мокрий від слини.
«Коли злочинці проникли до квартири – мій син відкрив двері і побачив їх, і вони побачили його. Я вважаю, що він почав кричати. Вони зірвали з куртки свій капюшон, кинулись до нього і закрили йому обличчя. Ось тут навіть залишились розводи від слини», - каже Володимир Розлач, який доводить, що сина вбили.
Цей речдок слідчі вилучили значно пізніше. Забрали і цілу купу інших. Тому батько загиблого не може зрозуміти, що зникло з квартири. А слідчі й раді: мовляв, немає мотиву вбивства.
«Пояснити точний мотив убивства не можемо, тому що цінні речі залишені на місці. Тобто це не корисливий мотив. Можливо, через якісь неприязні відносини, якщо це дійсно було вбивство», - припускає слідчий Житомирського відділу поліції В'ячеслав Балазюк.
Чому ж тоді в поліції так уперто наполягають на версії про нещасний випадок? Як міг дорослий чоловік випадково прив'язатися до перекладини й заплутатися в кількох шнурках і ременях? Аби довести протилежне, його батько наважується на власний слідчий експеримент, якого не зробили слідчі. Він підбирає схожі знаряддя і просто перед об'єктивом камери «Надзвичайних новин» пробує зв'язати себе сам – точнісінько так, як застав свого сина.
«Людина сама не може виконати всі ті дії, щоб опинитися у такому стані і такому положенні. Тому я кличу жінку свою. Алла, підійди будь ласка. Зав'язуй мені руки, як були у Артема, вище ліктів», - каже Володимир.
Насправді ремінь жінка не зав'язує, а застібає на пряжку. Саме так було на Артемових руках. Ноги також були застібнуті на пряжку. Мотузка на шиї була зав’язана вузлом ззаду.
Володимиру перемотують голову і обличчя шарфом, а далі прив'язаного чоловіка дружина фіксує мотузкою з гімнастичним кільцем – саме вона смертельно перетиснула хлопцеві діафрагму. Але миттєво померти від цього Артем теж не міг, доводить батько.
«Я вивчив це дуже досконало і з'ясував, що від здавлювання живота людина помирає через 30-50 хвилин. Він міг повернутись вкруг стійки турніка і вивільнити себе від цього здавлювання живота», - каже Володимир.
Чому слідчі так уперто ігнорують обставини смерті і списують усе на випадковість? Не можуть чи не хочуть розкривати загадкове вбивство?
«Враховуючи вал злочинності, вони просто обирають такі випадки, де вони вважають можна закрити справу. Це звільняє їх від роботи, яку вони не хочуть виконувати. Це звичайний саботаж», - переконаний Володимир Розлач.
Слідчі закрили справу, навіть не дочекавшись результатів усіх призначених ними ж експертиз. А звітувати перед журналістами відправили молодого поліцейського, а не того, хто приймав рішення.
Слідчий Житомирського відділу поліції В'ячеслав Балазюк не зміг відповісти на запитання про те, як група слідчих приймала постанову про закриття кримінальної справи, не маючи на руках усіх необхідних висновків, призначених слідством експертиз. Мовляв, не він приймав дане рішення, але додає, що воно здається йому дивним.
А от прокурорка нічого дивного не помітила і ухвалила постанову про закриття провадження. З часом там оговталися та розслідування відновили. Тож воно триває, запевняють у поліції. Про хід розслідування не кажуть, пояснюючи: це є таємницею досудового розслідування.
Артем був єдиним сином у батьків. Мав вищу екологічну освіту, разом із батьком займався художнім різьбярством, захоплювався східною культурою і планував створити власну сім'ю. Його не відспівували в церкві, бо видана експертом довідка вказала на самогубство. Та батьки не полишають надії довести, що їхнього сина вбили. І цьому вони готові присвятити все своє життя.
«Версію самогубства і нещасного випадку я відмітаю, цього бути не може. Дуже важливо, щоб були знайдені і покарані злочинці. Наше життя присвячене тому, щоб восторжествувала справедливість», - пояснює Алла Розлач.