Астрофізики з Європейської південної обсерваторії вперше спостерігали снігову лінію на орбіті навколо молодої зірки. Область, де вода, що знаходиться в пароподібному стані, переходить у лід, віддалена від рідного світила на рекордну відстань в 40 астрономічних одиниць. Стаття вчених з результатами дослідження опублікована в журналі Nature.
Молоді зірки часто оточені щільними обертовими хмарами газу і пилу, відомими як протопланетні диски, з яких згодом народжуються планети. Тепло, що йде від зірки сонячного типу, сприяє тому, що вся вода в межах трьох астрономічних одиниць або 450 мільйонів кілометрів знаходиться в газоподібному стані. На більшій відстані низький тиск змушує пар перетворюватися на лід. Ця область переходу називається сніговою лінією.
Однак у зірки V883 Оріона снігова лінія розташована значно далі — в 40 астрономічних одиницях (шість мільярдів кілометрів), що порівнянно з радіусом орбіти Плутона. Це сталося через те, що V883 Оріона збільшила свою яскравість через зіткнення великої кількості матеріалу протопланетного диска з поверхнею зірки. Це дозволило астрономам за допомогою Атакамської великої антенної решітки (ALMA) виявити снігову лінію під час пошуків ознак фрагментації диска, яка призводить до появи планет.
Наявність водяного льоду регулює ефективність коагуляції пилу — початкового етапу формування великих космічних тіл. В зоні, де сніг випаровується, утворюються невеликі кам'яні планети. За межами лінії лід сприяє швидкому утворенню «сніжків», які у кінцевому підсумку перетворюються у газових гігантів на зразок Юпітера. Вчені вважають, що такі спалахи, як той, що стався з V883 Оріона, є звичайним явищем в еволюції більшості планетарних систем.