Турецько-курдський конфлікт - збройний конфлікт між урядом Туреччини і бійцями Робочої партії Курдистану, які ведуть боротьбу за створення курдської автономії у складі Туреччини, що триває з 1984 року до теперішнього часу.
На початоку XXI століття курди залишаються найбільшим з народів без власної державності. Севрський мирний договір між Туреччиною і Антантою (1920) передбачав створення незалежного Курдистану. Однак цей договір так і не набув чинності і був анульований після підписання Лозаннського договору (1923).
У 1920-1930-і роки курди кілька разів безуспішно повставали проти турецької влади.
У 1961 році почалося курдське повстання в Іраку, з перервами тривало кілька десятиліть. Зростання курдського націоналізму привіло до виникнення у 1978 році Робочої партії Курдистану (РПК) - військово-політичної організації, яка на первинному етапі своєї боротьби (1984-1993) ставила своєю метою створення суверенної держави курдів у Туреччині, проте з 1993 року змінила курс на створення курдської автономії у складі Туреччини.
В цей же час турецькі курди піддавалися гонінням: використання курдської мови було заборонено, а сама курдська національність не визнавалася (офіційна влада почала називати курдів «гірськими турками»).
15 серпня 1987р РПК розпочала партизанську війну в східних і південно-східних провінціях Туреччини. Для боротьби з партизанами була залучена регулярна турецька армія, у 1987 році в цьому регіоні введено надзвичайний стан. Основні курдські бази розташовувалися на півночі Іраку. За угодою між урядами двох країн, турецькі сили безпеки мали право вторгатися на територію Іраку, переслідуючи партизанські загони. З 1990 року по 2015 роки Туреччина провела цілий ряд військових операцій в Іраку (найбільш великі у 1995 і 1997 роках).