У людей, яким на момент катастрофи у Чорнобилі у 1986 році було від нуля до 18 років, протягом усього життя зберігається підвищений ризик захворіти на рак щитовидної залози.
Про це попередив заступник директора Інституту ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка АМН України, доктор медичних наук Андрій Кваченюк.
"Після Чорнобиля минуло 33 роки. Але радіаційні впливи на генетику щитовидної залози, які трапилися тоді, можуть спалахнути і переродитися у злоякісний процес і в більш пізній період часу", — зазначив медик.
Кваченюк пояснив, що під час аварії на ЧАЕС трапився дуже великий викид радіоактивного йоду. Його впливу зазнали не тільки ліквідатори, а й населення тих місць України та Білорусі, де згодом випали радіоактивні опади.
"Радіоактивний йод захоплювався щитовидною залозою. Він інтенсивно впливав на цей орган, змінюючи властивості клітин, які призводять до мутацій, зокрема до розвитку ракових захворювань щитовидної залози", — розповів лікар.
"За фізіологією, дітям, підліткам та вагітним жінкам треба більше йоду. Тому їхня щитовидна залоза накопичила більше радіоактивного ізотопу", — додав він.
За словами Кваченюка, фахівці Інституту ендокринології та інших центрів спільно з американськими колегами провели низку обстежень і виявили значне зростання випадків раку щитовидної залози після 1986 року.
"Якщо без впливу Чорнобиля рак щитовидної залози у дитини — це один, два, максимум три випадки на мільйон дітей на рік, то тут у геометричній прогресії ми спостерігали дане захворювання", — повідомив він.
Кваченюк уточнив, що у дітей, народжених в Україні після 1986 року, які не потрапили під вплив радіації, ризик захворіти на рак щитовидки такий самий, як у дітей з "чистих" зон (наприклад, Канади) — тобто 1-2-3 випадки на мільйон.
"А ось пацієнти, які отримали дозу опромінення, яким у 1986 році було від нуля до 18 років, протягом життя мають ризик захворіти на рак щитовидної залози", — застеріг доктор.