Фізики припустили, що мінімально можливий у фізичному Всесвіті масштаб часу на кілька порядків більше планковского часу.
Зауважимо, що планківський час — це одиниця часу в планківській системі одиниць. Фізичний зміст цієї величини — час, за який частинка, рухаючись зі швидкістю світла, подолає планківську довжину.
Більше того, існування такого масштабу змінює фундаментальні рівняння квантової механіки, а разом з цим — і уявлення про природу часу. Автори наполягають на його дискретності і порівнюють з кристалом. Нова теорія представлена в журналі The European Physical Journal C. Мир Файзал (Mir Faizal) з Університету Ватерлоо і його співавтори припустили, що мінімальний масштаб часу у Всесвіті набагато більше планковского (останнє становить приблизно 10 у мінус 43 ступеня секунд). Більше того, цю гіпотезу можна перевірити експериментально.Корекція мінімального масштабу часу змушує перебудувати базові рівняння квантової механіки. Одним з «перевірочних» експериментів може бути вимірювання швидкості спонтанного випромінювання атома водню, вважають фізики. Модифіковані рівняння дають відмінний від існуючих показник. Аналогічні зміни можна спостерігати за швидкістю розпаду частинок і нестабільних атомних ядер.Крім того, запропоновані зміни в базових рівняння квантової механіки змушують переосмислити саме визначення часу. На думку вчених, за своєю структурою час кристалличний — він складається з дискретних, регулярно повторюваних сегментів.
«Фізичний Всесвіт подібен кінокартині, де послідовність статичних кадрів створює ілюзію руху. Якщо всерйоз прийняти цю точку зору, то наше сприйняття реальності в дусі безперервного руху виявляється ілюзією, яку формує дискретна математична структура. (...) Наше припущення вказує на платонічну природу реальності. Але на відміну від інших платонічних теорій, нашу ідею можна перевірити експериментально», — заявив Фейзал.