Під час проведення журналістського розслідування щодо роботи психіатричної лікарні у місті Верхньодніпровськ побили журналістку. Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомила сама постраждала Світлана Федик.
"На мене ніхто ніколи не підіймав руку. А вчора побили. Вперше. За те, що проводила журналістське розслідування. Вдарили грубо. Кулаком в обличчя. Вдарив лікар психіатр. Дніпропетровська область. Місто Верхньодніпровськ. Поїхали знімати місцевий дитячий психоневрологічний інтернат. Директор закладу Феденко Геннадій Михайлович, за словами працівників та підопічних, регулярно підіймає руку на хворих дітей. Є десятки фото побитих підопічних. Більше десяти звернень до місцевої поліції. І жодної відкритої кримінальної справи. В поліції пояснюють – виїжджають на виклики. Бачать понівечених хлопців. Але не можуть нічого зробити. Щоб порушити кримінальне провадження, потрібно провести судмедекспертизу. Поліцейські кажуть директору – оформляй побиту дитину на судмедекспертизу. А він відмовляється від її проведення. Він же опікун всіх підопічних! Він вправі! Йому ж вирішувати, проводити судмедекспертизу чи ні. А тим паче, якщо він сам побив дітей. Хто ж доводитиме слідству власну провину? Правильно, ніхто. І щоразу нові покалічені дитячі тіла та душі. Частина персоналу теж скуштували міцного директорського кулака. Востаннє він сильно побив жінку поважного віку, яка 40 років пропрацювала в інтернаті. В бідолашної стався обширний інфаркт. Геннадію Феденко, який очолює дитячий заклад, абсолютно байдуже кого бити: чи хворих дітей, чи колег, чи навіть журналістів. Вчора я разом з оператором проводили зйомку на території інтернату. Нам грубо перешкоджали. Директор закладу кілька разів підходив до мене і розігрував штучно створену провокацію, режисером якої був він сам. На своєму телефоні Геннадій Феденко вмикав камеру, знімав мене і кричав «не штовхайте мене!» Хоча я стояла за пів метра від нього і навіть його не торкалася. Після цих слів він з розмаху бив мене у плече. Так кілька разів. Та найгірше було далі. На коридор вибіг неадекватний чоловік, який почав забирати в нас техніку. То був психіатр. Психіатр!!!!! Він вчепився як п’явка в руку оператору і почав виривати камеру. Мій мужній колега проявив неймовірну стійкість і до останнього намагався знімати відео. Психіатр озвірів і з розмаху почав товкти оператором і камерою об стіну. Намагався розбити техніку. І навіть тоді, коли від ударів на руках мого колеги виступила кров, він всеодно не випускав камеру з рук. Я розуміла, що побиття оператора в нас не зафіксовано. Він же не може сам себе знімати, тим паче об’єктив було повернуто в протилежний від нас бік. Камера постійно ходила ходором від ударів об стіну. Від неї почали один за одним відвалюватися деталі: світло, акумулятори. Я тремтячими руками дістала свій телефон, ввімкнула відео і почала знімати як психіатр бив мого колегу. Тоді до мене підбіг директор. Почав боляче викручувати руки і забирати з рук телефон. Я не відпускала до останнього. Але директор виявився сильнішим. Я просила повернути телефон назад. Тоді психіатр скрутив «дулю», показав мені і вдарив мене кулаком в обличчя. Останні секунди вдалося зафіксувати оператору, який почув мій крик. Після цього ми почали покидати приміщення, доки нам не нанесли ще більше травм. До воріт мене супроводжувала заступник директора, божевільна тітка з вицвілим рудим волоссям і огидним писклявим голосом. Вона верещала мені вслід, що я побила їхнього директора)) Вже за воротами інтернату був виклик поліції, написання заяв, надання показів, огляд техніки. Я розповіла поліцейським, що в мене силою відібрали телефон і не повертають. Слідчі, які опитали директора інтернату, сказали, що він заявив: а ніякого телефона не було! Ніхто в мене нічого не відбирав! Я розуміла, що він міг його просто викинути в туалет, в траву, розбити. Та все, що завгодно… Аби знищити докази власного злочину. Вже за мить про побиття знімальної групи знала обласна поліція та обласна рада, в чиїй комунальній власності знаходиться інтернат. Можливо, тому мені вирішили повернути мою власність. Телефон раптом з’явився на прохідній інтернату. Туди його принесла сама пані заступник директора, та сама тітка з вицвілим рудим волоссям та писклявим голосом. Та брехлива курка сказала поліцейським, що я загубила телефон на території інтернату, а вони знайшли. Тільки от місце, де він, начебто, лежав так і не змогла показати. Я одразу при поліцейських перевірила, чи збереглося на телефоні відео, яке я знімала, коли били оператора. Не було жодного файлу(( Вони видалили все!!! Вони видалили відео докази свого злочину!!!
Залишок дня ми провели в компанії поліцейських Верхньодніпровського району. Хороші, прості, щирі люди. Але не всесильні. В нашій країні такі закони, що вони не можуть забрати побиту дитину на експертизу навіть якщо травми очевидні. Бо мусять питати дозволу в опікуна дітей, тобто директора. Боюся, що Феденко Геннадій може залишитися не покараним за побиття мене та мого оператора… Як досі не покараний за знущання над дітьми та ще багато корупційних схем, про які ми розповімо пізніше..."
Сподіваюсь, що доки програма готується до ефіру, в стінах Верхньодніпровського інтернату жодна дитина більше не заплаче від стусанів директора.
P.S За останньою інформацією є версія, що Геннадій Феденко просто не розібрав, хто до нього приїхав. Він наче сприйняв нас за журналістів якоїсь місцевої районної газети. Тому був настільки сміливим та нерозсудливим у своїх діях. Так от, шановний пан Геннадій Феденко, НЕ МОЖНА БИТИ журналістів ні з районного видання, ні з центрального телеканалу, а тим паче гріх підіймати руку на хворих дітей, які не можуть за себе захиститися!",-йдеться у повідомленні
За інформацією журналістки, зараз юристи директора збирають підписи у психічно хворих дітей про те, що ми їх побили. І є хороша новина) Нам вдалося відновити відео з мого мобільного, яке видалив директор інтернату.
Також журналістка повідомила, що голова Дніпропетровської обласної ради, в чиїй комунальній власності і знаходиться даний інтернат, персонально вибачився перед знімальною групою за побиття. Також додав, що, імовірно, задумається про заміну керівника інтернату. Бо якщо директор дозволяє собі так просто гамселити журналістів, тільки уявіть, що він робить з дітьми?!