Під час подій на Саур-Могилі в 2014 році російські військові скаржилися, що не можуть взяти висоту нібито через те, що "там сидить американський спецназ".
Про це розповів український військовослужбовець Іван Журавльов, який брав участь в боях за Савур-Могилу, а також був одним з трьох бійців, які підняли український прапор над Слов'янськом.
"Уже на висоті ми побачили, як пройшов перший гуманітарний конвой з території Росії - це той, який усі журналісти чекали в Харкові. Була дуже велика колона цієї гуманітарної допомоги. Що він насправді віз нам, звичайно, невідомо, але ми побачили, що відразу за цим гуманітарним конвоєм пішли регулярні російські війська. Чому я підкреслюю, що регулярні, тому що вони йшли чітко по військовим підрозділам, по ротах, по взводам. Військова людина це зрозуміє. Коли ми почали їх рахувати, то буквально за невеликий проміжок часу нарахуваи десь до ста одиниць важкої техніки. Коли стемніло, по вогниках було видно, що вони йшли ще цілу ніч. А коли розвиднілося на другий день, то вони ще продовжували рухатися...
... Ця колона поступово розтягувалася, мабуть, вона йшла здалеку. Рухалися вони в трьох напрямках. Перший напрямок - на міста Сніжне і Торез. Друга колона пішла на Луганську область і ще третя колона повернула нижче по лінії кордону, в сторону Маріуполя", - згадує військовослужбовець.
За словами бійця, не дивлячись на постійні атаки росіян, вони повинні були тримати висоту.
"Атакували постійно, причому атакували професійно, за законами ведення війни. Спочатку відбувалася артпідготовка. Вона могла тривати годину, навіть більше, тому що ми ще сміялися з приводу того, що у них вже руки повинні були стомитися, безперервно заряджати ці снаряди. Стріляли вони вдень і вночі. До проходження гуманітарного конвою нас обстрілювали тільки з території Росії, а після гуманітарного конвою нас обстрілювали вже з двох сторін.
Після артпідготовки йшла танкова атака, а далі висувалася піхота. За їх радіоперехоплень ми чули, що віддаються чіткі команди командирів підрозділів, а підлеглі так само чітко їх виконують. У бойовиків такого немає. Вони спілкуються в своїй манері, тому було цілком зрозуміло, що це підрозділи Російської Федерації. Нам дуже приємно було почути, як вони скаржилися, що не можуть взяти цю висоту, нібито через те, що там сидить американський спецназ. Кажу: ого, ми виросли вже до таких величин, що нас прийняли за американський спецназ!", - розповідає Іван Журавльов.
Він повідомив, що в той час багато українських бійців користувалися більш якісною американською військової формою.
"За перехоплення було чутно, як командири запитували: з чого ви взяли, що там сидить американський спецназ? А їм кажуть: вони в своїй формі з прапорцями (в той час багато українських військовослужбовців користувалися більш якісним американським, англійським або німецьким одягом із відповідними знаками відмінності - ред.). Можливо це пригнічувало їх моральний дух, але, я думаю, що наші хлопці були більш професійними, і мотивованими, ніж їхні солдати, тому що ми захищали свою землю. Ми також розуміли, що наша оборона дозволить нашим військам планомірно відступити. Звичайно, ми цю висоту втримали. Вони не змогли її взяти. Раніше вони тримали цю висоту, а наша армія змогла відбити її. А вони, як не намагалися, не змогли цього зробити", - підкреслив Журавльов.
Він також розповів про значну допомогу ракети "Точка У" для знищення ворога.
"Я бачив один залп цієї "Точки У". Тоді був дуже сильний штурм нашої висоти і нам довелося викликати вогонь на свої позиції. Саме в цей період нам допомогла "Точка У". Залп накрив дуже велику площу і сильно вплинув на них - після цього вони припинили штурм", - підкреслив військовий.