49-річний житель Маріуполя усиновив 32 безпритульних та неповнолітніх наркоманів.
Батько-герой
Це Геннадій Мохненко, пастор протестантської Церкви добрих змін. Майже два десятиліття він витягує безпритульних з підвалів і притонів і навіть створив дитячий центр реабілітації Республіка Пілігрим, пише журнал Новое Время.
Для своїх 32 підопічних Мохненко став прийомним батьком. Важких підлітків з вулиці пастор забирає навіть всупереч їх бажанню.
Життя розкидало прийомних дітей пастора по всьому світові: хтось живе у США, хтось - у Росії, один воює в АТО, а інший вже повернувся звідти. Крім них, тисячі тих, хто пройшли через реабілітаційний центр "пілігримів", отримали шанс на нормальне життя.
Два роки тому голлівудський режисер Стів Гувер зняв про пастора фільм Майже святий. У 2016 році міжнародна організація підтримки документального кіно Social Impact Media Awards визнала картину кращою документальною стрічкою року.
Як я став батьком
"Моя ситуація ненормальна. Це не модель для наслідування, - незадоволений увагою преси до себе Мохненко.- Просто тих, кого я забирав, ніхто не хотів брати".
Прийомним батьком 32 дітей пастор ставати не збирався. Просто 17 років тому його громада почала підгодовувати безпритульних в одному з торгових кварталів Маріуполя. "Їх там були сотні. Вони там кололися, вмирали, грабували, вбивали", - говорить Мохненко.
Перші місяці підтримки дітей вулиці обернулися тим, що відразу кілька з них попросилися пожити в напівзруйнованому дитячому садку, який церковна громада купила, щоб облаштувати там храм. Так в будівлі відкрився дитячий реабілітаційний центр.
Всі ці роки безпритульних сюди привозили після нічних рейдів по притонах та підвалах, і тут починалося їхнє нове життя. Парафіяни в усьому допомагали пастору - хлопців мили, лікували і навіть відновлювали їх документи.
"І тоді постало питання: а що далі з ними робити? І ось тут юридично прийнятним варіантом було усиновлення, або опіка, або якась сімейна форма. І тоді я почав оформляти їх на себе ", - розповів пастор.
Здатність тримати удар
Крім 32 прийомних дітей, у Геннадія Мохненко троє рідних. Кілька років тому вся його сім'я, що складалася на той момент з 17 чоловік, жила в 50-метровому будиночку. Зараз велика частина дітей пастора виросли, стали цілком благополучними людьми і покинули рідну домівку.
Втім, витягнути вдалося не всіх. Мохненко розповідає про одного зі своїх синів, 20-річного наркомана, який не раз зривався, а з початком війни пішов воювати за ДНР. "Наркомани - ідеальне військо для них", - з жалем кидає Мохненко.
Пастор зізнається, що добре розуміє вуличних підлітків. "Я сам ріс у сім'ї алкоголіків, боявся, що батько і мати повбивають один одного в п'яній бійці або помруть від п'янки, - розповідає він.- Мені зрозумілі страхи дітей, у яких розвалені долі".
За його словами, педагогіка, та й саме життя - це здатність тримати удар: "Тому що, коли хтось із твоїх синів робить гидоту - а всі діти куштують зло на смак, - тобі треба встояти. (...) Головне - дитина має знати, що вона все одно буде рідною, навіть якщо обере зло, і ви разом зможете вийти на шлях нормального життя".