ПП в Донецькій області продемонструвало як неефективність нинішньої системи покарання насильників-педофілів, так і відсутність дієвих заходів щодо запобігання такого роду злочинів.
20 квітня начальник поліції Маріуполя Микола Побойный шокував інформацією про зґвалтування 11-річної дитини в Лівобережному районі.
Дівчинка поверталася з гімназії, зайшла у під'їзд будинку, де до неї підійшов невідомий чоловік. На верхньому, 12 поверсі, педофіл задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Погрожуючи дитині канцелярським ножем.
"Все це зайняло до 10 хвилин. Після цього він залишив місце події", - повідомив Микола Побойный.
Дівчинка змогла описати злочинця і тому орієнтування дуже швидко була розіслана всім патрулям, передана таксистам і на блокпости.
Потрібно віддати належне місцевим правоохоронцям: мерзотника затримали протягом доби. Як повідомили в прес-службі поліції, підозрюваним виявився 46-річний місцевий житель. "Він тричі судимий за аналогічні правопорушення і пояснює свої дії хворобою. Чи має затриманий психічні розлади і скільки жертв на його рахунку - встановить слідство і відповідні експертизи", - заявили правоохоронці.
На початку лютого 2016 року злочинець вийшов на свободу, відсидів 10 років за аналогічний злочин. Скільком дітям він міг завдати шкоди за останній рік – страшно уявити. Експерти вважають, що "нічого не робити" протягом такого періоду педофіл просто не міг.
Зараз мерзотник перебуває під вартою і з ймовірністю 99,9% суд визнає його винним. Страшно те, що максимальне покарання за ч. 3 ст. 153 передбачає максимум 15 років позбавлення волі, і висока ймовірність, що через деякий час мерзотник візьметься за своє. Нагадаю ще раз: нинішня судимість ґвалтівника-педофіла з Маріуполя буде вже четвертою за аналогічний злочин.
Довічного терміну, як і смертної кари за зґвалтування неповнолітніх (малолітніх) в Україні не передбачено. Втім, як і дієвих заходів, методів по запобіганню такого роду злочинів. Дізнатися, що поруч живе ґвалтівник - законним способом у нашій країні практично неможливо. В цьому плані цікавим є досвід США.
На офіційному сайті Міністерства юстиції Сполучених Штатів будь-якої людини (ймовірного педофіла) можна перевірити по імені та прізвища.
Відкриється список всіх осіб з таким іменем, по всіх штатах і населених пунктах. Кожна особа буде супроводжуватися посиланням на повну інформацію про злочини, фізичних даних, фотографіях і псевдоніми. А в базі Федерального бюро розслідувань Сполучених Штатів (FBI) можна знайти сексуальних злочинців саме за територіальною ознакою - не знаючи імені та прізвища. Цією можливістю користуються американські батьки, наприклад, при виборі місця проживання (напередодні переїзду), щоб дізнатися, чи є по сусідству вийшов на свободу злочинець.
Існування подібних баз даних стало можливим завдяки прийнятому в 1996 році в Штатах "Закону Меган". Megan's Law - назва прийнятого в 1994 році федерального закону і негласне найменування наступних законів США, що зобов'язують правоохоронні органи надати відкритий доступ громадськості до інформації бази даних про які перебувають на обліку осіб, які вчинили статеві злочини. Закони були прийняті як відповідна міра на вбивство Меган Канка.
Тиммендекас заманив Меган в свій будинок, запропонувавши подивитися цуценя. Він зґвалтував Меган, а потім задушив її. Потім він переніс тіло у вантажівку, де поглумився над ще раз. Ця історія настільки вразила американців, що всього через місяць після вбивства Генеральною асамблеєю Нью-Джерсі були прийняті законопроекти, які ввели обов'язкове включення осіб, які вчинили насильство на сексуальному ґрунті, у базу даних держави, а суспільство отримало право бути обізнаним про факти сусідства із зазначеними особами та про тюремному ув'язненні рецидивістів.
Вдумайтеся: вже більше двадцяти років будь-який громадянин США має право знати, хто представляє загрозу для дитини Тим часом в Україні навіть в реєстрі судових рішень ПІБ злочинця знаходиться "під замком".
Невже нам потрібна "своя" Меган, щоб зробити рішучі кроки?