Якщо Путін йде з Сирії – значить, намірився увійти куди-небудь ще. Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав відомий російський журналіст Александр Сотнік.
"Завдання, поставлені перед міністерством оборони і Збройними силами, в цілому виконані, тому наказую міністра оборони з завтрашнього дня почати виведення основної частини нашої військового угруповання з Сирійської Арабської республіки", — сказав Путін на зустрічі з міністром оборони і главою МЗС РФ.
Тобто потренувалися. «Тренер» залишився в цілому задоволений, і вирішив вивести свою войовничу «команду» з Сирії. Це не означає, що він врятував Асада. Швидше за все, сирійський диктатор приречений або ж вже «намилил лижі» в бік Підмосков'я, де у нього до цього моменту куплена нерухомість для того, щоб зустріти в затишному особняку спокійну старість. Відхід російських військових із Сирії означає крутий розворот геополітичних інтересів Путіна: із зони Близького Сходу – в іншу зону, з подальшою перегрупуванням сил і пропагандистським перефокусированием електорату. У Кремля на ведення двох воєн немає ні сил, ні коштів. Як слід помониторив громадську думку, чекісти прийшли до висновку, що росіяни в цілому не підтримують близькосхідну військову кампанію. Сирійський менталітет нам чужий, і взагалі: «Сирія далеко, і якого дідька ми туди поперлися?» — приблизно так міркує більшість населення Росії. Вдосталь натешившись і награвшись у «повітряні бої» з бомбардуваннями, Путін, напевно, вирішив перемістити фронт ближче. І до кордонів, і до російської ментальності. До того ж світове співтовариство заговорило про нелюдськість путінських бомбардувань в Сирії, і, якщо розслідування наслідків від цих дій буде дано хід, наш «стратег» цілком може приміряти на себе шкуру Каддафі або Хуссейна.
Яку б таку військову мету ні позначив для себе Путін, можна констатувати практично зі стовідсотковою впевненістю, що вона буде обов'язково визначена. Режим Путіна відтепер гарантує війну. З Україною, чи з Туреччиною або Прибалтикою, або навіть з Білоруссю, що, на перший погляд, здається абсолютним маренням. Але адже ще три-чотири роки тому не менш абсурдно сприймалася б думка про можливу війну з Україною. Оскільки путінська влада тримається тільки за рахунок постійного нагнітання військової напруженості, перше, що приходить в голову – це активізація військових дій на Донбасі з залученням бойової авіації і великих військових підрозділів. А що? Льотчики потренувалися, і цілком здатні ефективно бомбити українські міста... Саме малоймовірне в даній ситуації – умиротворення Кремля. Якщо Путін йде з Сирії – значить, намірився увійти куди-небудь ще. І якою б не виявилася наступна його мета, світове співтовариство повинне бути готове миттєво відреагувати на нову агресію луб'янського диктатора – настільки жорстко, наскільки він не очікує. В іншому випадку розповзання війни по європейському континенту стане неминучим.