У січні ми мали (у середньому) 50 порушень режимів тиші щодня. У лютому – вже 75
Березень стане маркером того, куди рухатиметься військовий конфлікт на Донбасі найближчі місяці.
Загострення на фронті, яке ми спостерігаємо з кінця січня, взагалі нетипове для зимових місяців. А ось загострення у другій половини весни – з огляду на покращення природних умов для конфлікту – цілком прогнозоване. Проблема лише у тому, від чого буде зростати конфлікт – від 0 чи від 100 обстрілів удень. У січні ми мали (у середньому) 50 порушень режимів тиші щодня. У лютому – уже 75.
Перше – міжнародне болото.
На розгортання конфлікту значною мірою впливатиме відсутність чіткої позиції США і щодо Росії, і щодо України. І зосередженість на власних проблемах ЄС. Трамп лишається малопрогнозованим політиком. А точніше – політиком реактивним – від слова реакція, віддача. Зміни, що спостерігались у Білому домі протягом лютого – це зростання впливу військового генералітету на прийняття зовнішньополітичних рішень та збільшення військових видатків США. І в подальшому американський виборець задумається – нащо нам такі видатки, якщо ми не ведемо війну. І "вжух" – ризики нових військових кампаній США зростають. У тому числі й там, де американські та російські інтереси перетинаються. Але це потім. А зараз просто реакція. І на цю реакцію й спрямовується загострення на Донбасі. Тому так – розвідка боєм. Тільки не позиції ворога, а реакції реактивного президента США.
Друге – відсутність легального для обох сторін органу, який би прийняв рішення щодо припинення вогню.
Проміжки між прийнятим рішення про чергове припинення вогню та наступною ескалацію стають все меншими. Тому, рішення про припинення вогню має прийняти не тристороння група, а організація, яка має вищу легітимність. Наприклад, Радбез ООН. Але і там можуть накласти вето на це рішення. Бо російській стороні може не сподобатись відсутність посилань на "мироточення ікон".
Третє - вирішення проблеми російського фінансування. Блокада призвела до того, що частина жителів ОРДЛО залишаться без роботи, а "республіки" – без доходів.
І це на фоні загального скорочення видатків Кремля на утримання "ЛДНР". А ось війна – це єдине, на що Москва не жаліє видатків. Тому – лідери квазіреспублік зацікавлені у подальшій військовій ескалації. Бізнес на крові у чистому вигляді. І доки їх не знімуть – загроза лишатиметься.
Тому, ми у будь-якому випадку матимемо повзучу ескалацію і у березні, і в першій половині квітня. І на жаль, зацікавлені у ній не лише Захарченко чи Плотницький.
Богдан Петренко