Хворим українцям, стан яких не передбачає приїзд швидкої допомоги, МОЗ радить звертатися в невідкладну допомогу або до лікарів сімейної практики.
Втім, у поради МОЗ є підводні камені: сімейні лікарі не завжди готові прийти додому до пацієнта.
"У нас маленькі діти захворіли. Лікар каже: "Не прийду, не зобов'язаний". Консультує по телефону, температура і далі тримається. Швидка каже: "У вас запущена ангіна, вам потрібна консультація педіатра". Замкнуте коло. Але! Якщо сказати педіатру: "Ось 300 грн", то він прибіжить через півгодини", - скаржиться користувач Ксенія Званцева
Згідно з указом МОЗ №504, сімейний лікар дійсно не зобов'язаний приходити додому до пацієнта, як це було раніше.
"На практиці це означає, що лікар вирішує сам, коли є підстави йти додому до пацієнта, а коли немає", - пояснив член громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я, сімейний лікар Євген Гончар.
Він зазначає, що раніше був перелік станів, коли потрібно приходити додому, "але на практиці майже завжди потрібно було йти".
"Це призводило до того, що близько 80% викликів були необгрунтованими. Але, в принципі, станів, які ще не вимагають виклику екстреної медичної допомоги, але вже не дозволяють пацієнтові прийти в лікарню самому, не так і багато. Тому сімейні лікарі все менше і менше ходять на виклики", - переконаний він.
За словами Гончара, отримати об'єктивну інформацію про стан пацієнта дійсно можна в телефонному режимі.
"Так, не завжди, але в більшості випадків можна. Наприклад, ми ж не можемо ходити додому до пацієнтів на всі порізи пальців тільки тому, що існує ймовірність захворіти на правець. Така ймовірність дуже низька, і це питання оцінки ризику", - додає експерт.
Втім, у пацієнта завжди залишається вибір: розійтися із лікарем, який не приходить на виклик, і підписати декларацію з новим медиком