Міністр закордонних справ України Павло Клімкін зробив, на перший погляд, обнадійливу заяву щодо підтримки Києва з боку Вашингтона, зазначивши, що США мають "реальне бажання приєднатися до тиску на Росію" для врегулювання ситуації на Донбасі. Про це розповів експерт МЦПД Евгеній Ярошенко
Оптимізм Клімкіна спирається на більш сприятливу міжнародну ситуацію навколо України, ніж на початку цього року. Так звана "велика угода" (big deal) між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним на шкоду інтересам України не відбулася. А недавні події в Сирії (авіаудари США по сирійській військовій базі у відповідь на хімічну атаку) остаточно поховали надії на швидку нормалізацію відносин між Москвою і Вашингтоном. Крім того, прихід в Єлисейський палац Еммануеля Макрона (єдиного з чотирьох фаворитів президентської гонки у Франції, який виступав за збереження санкцій проти Росії) свідчить про те, що Кремль поки програв "битву за Париж". У Німеччині ж лідери двох найбільших партій, які претендують на парламентську більшість на виборах у вересні 2017 року – Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) – демонструють прихильність до ЄС і продовження санкцій проти країни-агресора.
Захід готовий зберігати санкції проти Росії, якщо це не створює проблем для економіки чи добробуту громадян цих країн, а також для політичного рейтингу правлячої еліти.
Українська еліта після геополітичних побоювань, що панували в нашій країні в кінці 2016-го і початку 2017 року, повинна була б зрозуміти: в умовах динамічних і непередбачуваних міжнародних обставин слабким державам (типу України) протипоказано нічого не робити і лише розраховувати на зовнішню підтримку. При цьому тривала відсутність працюючих мирних ініціатив загрожує "знеціненням" ролі України у сфері європейської безпеки. А це, в свою чергу, означатиме, що західні партнери будуть все менше враховувати інтереси України при розвитку своїх відносин з Росією.
Через три роки після початку російської агресії Україні слід якомога швидше виробити своє бачення комплексного врегулювання конфлікту з Росією. Така ініціатива повинна одночасно враховувати інтереси різних українських суспільно-політичних груп та вигоди західних країн від підтримки України. Активізація української дипломатії в цьому напрямку допоможе Україні досягти трьох важливих цілей на важкому етапі державного будівництва: консолідувати суспільство і еліту, посилити суб'єктність на міжнародній арені й збільшити військову та політичну підтримку Києва з боку США і країн ЄС. У іншому випадку безініціативність України призведе до того, що збереження санкцій Заходу проти Кремля буде сприйматися як чи не найбільше досягнення України на міжнародній арені.