У масштабах великих регіонів зведення великих гребель і, зокрема, ГЕС не тільки не вирішує проблем доступу до водних ресурсів, а й посилює їх.
Про це повідомив міжнародний колектив учених, опублікувавши відповідне дослідження в журналі Nature Communications.
Згідно з розрахунками експертів, майже чверть населення Землі через будівництво гребель відчуває брак водних ресурсів. Загальні витрати на зведення гідроспоруд в останнє десятиліття оцінюється в два трильйони доларів.
Всього, за даними експертів, в результаті будівництва гребель постраждали 23% населення планети, а у виграші залишилися тільки 20%. Як правило, в результаті зведення греблі наноситься шкоди територіям, що знаходяться вниз за течією річки.
Вчені привели кілька характерних прикладів. Зокрема, греблі на Жовтій ріці привели до посухи на півночі Китаю, зведення гідроспоруд на індійській ділянці Гангу спровокувало осушення в Бангладеш, греблі, побудовані на турецькій ділянці Євфрату, викликали посуху в Іраку, зведення гідроспоруд на річці Колорадо в США призвело до браку води в Мексиці.
Таких висновків автори дійшли, проаналізувавши динаміку доступу людей планети до прісної води за період з 1971 по 2010 рік. Для цього вчені розділили земну кулю на сегменти площею 2,5 тисячі квадратних кілометрів кожен.
Експертам вдалося наочно довести популярну точку зору, що, навіть якщо в деяких регіонах після зведення гребель проблема забезпечення водою успішно вирішується, вона відразу ж виникає на сусідніх територіях.
Таким чином великі річкові ГЕС (на відміну від, наприклад, приливних) не можна вважати альтернативним джерелом енергії, оскільки вони завдають серйозної шкоди навколишньому середовищу.