Розповідь в'язня концтабору, який допомагав нацистам, вдалося відновити завдяки тривалій дослідницькій роботі та комп'ютерному моделюванню.
Марсель Наджар написав свою розповідь про життя в відомому таборі смерті 1944 року і сховав її в термосі. Записи були зроблені грецькою мовою і знайти їх вдалося лише 1980 року, але за 36 років папір розмило від вологи, і читанню підлягала тільки мала частина рукопису. Відновити записи вдалося за допомогою комп'ютерного моделювання через три чверті століття.
Із записів стало зрозуміло, що Наджар був одним з майже 2200 членів зондеркоманди – єврейських в'язнів, які використовувалися СС для супроводу співвітчизників до газових камер.
Часто я думав про те, щоб піти разом з іншими і разом покінчити з усім. Але всякий раз думки про відплату зупиняли мене. Я хотів і хочу жити, мстити за смерть батька, матері і моєї дорогої сестри.
Свої записи Наджар сховав біля крематорію Освенцима, а про саме місце розповідав так: "Крематорій – це великий будинок з широким димарем і 15 печами. Тут два величезних підвали. В одному з них люди роздягаються, в іншому – камера смерті. Люди заходять до неї голими по три тисячі за один раз, їх закривають і подають газ. Після шести або семи хвилин мук вони вмирають".
У своїх рукописах він розповідав, як нацисти проводили труби до приміщення, щоб газова камера була схожа на душову. Він розповідав, що "контейнери з газом завжди привозять на машині німецького Червоного Хреста в супроводі двох есесівців". Також в його записках було зазначено, що попіл після спалення тіла середньої жертви важить близько 640 грамів.
Вони вивантажують контейнери, і через півтори години ми починаємо. Ми відтягали тіла цих невинних жінок і дітей до ліфта, який піднімає їх до топки.
Перш ніж поховати свої записи, Наджар написав передмову німецькою, польською та французькою мовами, в якій звертається з проханням до того, хто знайде рукопис, передати його до грецького посольства на ім'я свого друга Димитроса Стефанідеса.
Марсель Наджар був грецьким євреєм і став свідком відчайдушного повстання членів зондеркоманди під керівництвом радянських військовополонених, які спробували підірвати хоча б один з п'яти крематоріїв, використовуючи викрадену вибухівку. Бунт був придушений нацистами, і, оскільки Наджара не було серед його учасників, він вижив. Також він дивом пережив і депортацію до Маутхаузена – табора в Австрії, – що послідувала, коли Третій рейх звалився.
Наджар помер 1971 року, дев'ять років не доживши до моменту, коли його записки були знайдені