Переважна більшість із нас давно вже згадує про існування війни, про існування фронту в країні тільки у випадку значних втрат, виключно у випадках багатьох смертей українських солдатів в одному місці за короткий проміжок часу, у випадках широкого розголосу, значного резонансу у популярних ЗМІ.
На телевізійних каналах і в інтернет-виданнях це прийнято називати "загостренням на фронті".
"Загострення на фронті" відбуваються приблизно кожні два-три місяці. Згідно інформаційних посилів такі загострення трапляються десь в певному конкретному місці і продовжуються декілька днів, після чого ситуація на Донбасі нібито "стабілізується".
Поміж тим, за усі минулі три роки, за усі перемир'я, переговори і припинення вогню війна повноцінно не припинялася жодного разу. Проаналізувавши хронологію війни подобово, як люблять звітувати усі наші офіційні інстанції і представництва, віднайти за минулі три роки хоча б один день без обстрілів по всій лінії фронту буде майже неможливо.
"Стабільна ситуація на Донбасі" – це постріли і обстріли кожного дня. Це загиблі, або принаймні поранені кожного дня бійці. Це стабільна війна, що ні на день не припинялася.
В останні декілька днів ми всі чуємо про великі втрати, читаємо про "загострення на фронті" в районі міста Красногорівка, що під Донецьком.
Але війна в містечку Красногорівка, як і уздовж усіх околиць Донецька, не припинялася ні на день з літа 2014 року. Вона не припиниться там і ще за декілька днів, коли спалах уваги і цікавості пройде. І коли в загальному інформаційному полі вчергове "стабілізується ситуація на фронті".
Володимир Шередега