Близько 2 тисяч волохів проживає у селі Порошково Перечинського району на Закарпатті. Це найбільше поселення етнічної меншини в Україні. Загалом їх нараховують до 6 тис осіб. Мешкають в одинадцятьох селах Перечинського, Свалявського, Ужгородського та Мукачівського районів Закарпатської області. Місцеве населення часто називає волохів ромами, вони ж себе - румунами.
"Удома говорю румунською і вважаю себе румуном, - говорить староста порошинських волохів Василь Горват. - Коли питав у батька: "А звідкі ми?", він відповідав, що його батько і дід тут народилися. Тільки це знаю".
Волохи майже не ведуть присадибного господарства, рідко здобувають повну середню освіту.
Табір волохів у Порошково розташований по сусідству з подвір'ями українців, за кілометр від центру села. Поруч є табір ромів. Що п'ять хвилин по бруківці торохтить дерев'яний віз, запряжений парою коней. Їх тримає більшість волоських родин. На табір приходиться 200 коней.
"З українцями не маємо проблем. Все добре. Хіба що бувають проблеми з травою. Коли наші її косять у неположеному місці, щоб давати коням. У міліцію на наших скаржаться може раз на місяць, - додає староста. - А так меншина, як меншина. Працюємо, ходимо у Тернопіль, у Львовську область, Кійов, даже у Москву. 60-70 процентів дітей відвідують школу".
Порошково має найбільшу школу в районі. До неї ходить 900 дітей. Половина - діти з волоського та ромського таборів. Кількість першокласників постійно збільшується через високу народжуваність.
У Порошкові волохи займаються вирубкою лісу на продаж, в інших місцях займаються човниковою торгівлею і сезонним заробітчанством в інші регіони. Працюють фактично з малку.
"Їхній менталітет ламається. Стали ходити до школи, - говорить сільський голова Юрій Касинець. З іншого боку, раніше більше намагалися заробити працею - орали, наймалися валити ліс. А зараз живуть на виплати на дітей. З'явилося більше часу".