Щодо домовленостей Мінських.
У нинішніх дебатах з приводу реалізації інших Мінських домовленостей треба спочатку задати лише одне запитання: а хіба пацієнт живий? Про це на свої сторінці у Фейсбук пише координатор групи Інформаційний Спротив Дмитро Тимчук.
"В лютому 2015 року, з підписанням «Мінськ-2», ми отримали мертвонароджене дитя. Про те, що воно не подає ознак життя, стало зрозумілим вже через кілька днів після підписання – коли замість припинення вогню, в результаті отримали масштабний наступ російсько-терористичних військ і Україна втратила контроль над районом Дебальцеве. З тих пір (і це показав весь 2015 рік) згадувати «Мінськ-2» можна було хіба що в епітафіях. Щоправда, якась подоба реальних переговорів мала місце в жовтні минулого року, під час зустрічі нормандської четвірки в Парижі. І то – з умовним ефектом, оскільки повного припинення вогню і відведення озброєнь (перші два пункти «Мінськ-2») з боку бойовиків так і не відбулося аж до сьогоднішнього дня.
Зате вже щосили йдуть переговори з «модальності місцевих виборів на Донбасі». І так, з України намагаються витрусити зміни в Конституцію і закон про амністію терористів. Підсумок: і щодо строків, і щодо послідовності дій ми сьогодні маємо справу не з «Мінськ-2». Це що завгодно, тільки не ті угоди, які були підписані в лютому 2015 року. Не треба намагатися видати якісь нинішні кулуарні домовленості за той труп, який був народжений в Мінську рік тому. І якщо зараз мова йде тільки про план для України, без відповідальності РФ і «Л-ДНР», то так треба і сказати: панове, в силу вступив «Париж-1» (або «Калінінград-1»), так що вибачте. Київ буде брати на себе зобов'язання на догоду Путіну і бойовиків, а у відповідь ми будемо отримувати клятвені запевнення Захарченка про те, що ніяких виборів на Донбасі за українськими законами не буде. Ну, і обстріли позицій сил АТО за розкладом," пояснює Тимчук.
За словами Тимчука, той аргумент, що «в цілому домовленості виконуються» і «стріляти стали менше» - це не аргумент. Якщо наші хлопці гинуть – це не мир. І найгірший результат одностороннього виконання Україною примарного «Мінськ-2» може полягати в тому, що замість зміцнення позицій на Сході Київ ризикує отримати ще більшу дестабілізацію всередині країни. Схоже, в цьому і складається план Путіна – напаскудити Києву, який би варіант дій він не обрав. Тому потрібен третій варіант. Який полягає в укладанні нормальних, зрозумілих, чітких домовленостей (у яких головне –щоб були захищені інтереси України), з чітким зазначенням гарантій Києва та ні, не Донецька, Луганська, а Москви, прописуванням і відповідальності сторін у разі порушень. І, в разі виконання РФ і її шавками найперших необхідних умов (припинення вогню і відведення озброєнь), проведення референдуму в Україні за внесення змін до Конституцію в частині децентралізації – власне, про необхідність проведення такого референдуму я говорив ще кілька місяців тому.
"Причому і у випадку з Конституцією, і з місцевими виборами треба «почути голос Донбасу» - не того, що зараз сидить під дулами російських автоматів і чекає від Путіна подачок, а тих його жителів, які втекли від «русского мира» в неокуповані райони. Вкрасти у них право голосу – неприпустимо," - вважає Дмитро Тимчук.