23-річний Максим та його 19-річний приятель Руслан родом з одного села. Один зі злочинців - сирота при живих батьках. Виріс в інтернаті. Щоб заробити копійчину працював на будівництві, але йому не заплатили. На думку молодику прийшла ідея обчистити штрафмайданчик, але їх помітив правоохоронець. Горе-крадії так тікали, що кинули на місці злочину рюкзак з документами. У суді вони провину визнали, розповіли, що жалкують. А суддя дійшов висновку, що молодики не страшні злодії, а діти, які не розуміють, що роблять. Для них це гра. Тому покарав їх читанням літератури. І хлопці йому вдячні.
Наприклад, Руслан має всього 7 класів освіти та маленького сина і не хоче, щоб малюк повторив його шлях. Як товариші виконують ухвалу суду готові контролювати у тергромаді, навіть читати разом із ними, аби молодики не стали знову на слизький шлях. Суддя вважає, що перевіряти потрібно обов'язково. Він вивчив досвід Великої Британії, де дрібних злодіїв також примушують читати і вважає, що потрібно змінювати систему, яка зовсім не виправляє людей.