Люди не можуть дістатись до роботи, діти до школи. У випадку чого швидкій допомозі та пожежним доведеться об’їжджати 40 кілометрів, аби дістатить до виклику.
Таке трапляється щонайменше раз на рік. Псують єдину можливу переправу перевантажені фури. Люди самотужки лагодять понтонний міст, але будь-якого ремонту вистачає на лічені місяці.
Не дивлячись на попередження, що максимальна вага для навантаження мосту 15 тонн, останнього разу вночі тут проїхала переповнена соняшником вантажівка. Міст вкотре обвалився у кінці лютого. Коли за кілька днів стало зрозуміло, що відповідальні служби не збираються братись за відновлення мосту, підключились місцеві. Фермери підігнали власну техніку, за допомогою тросів зачепили центральний понтон, який потонув, і витягли його з води.
Міст знаходиться на балансі сільської ради, він мертвим вантажем висить на совісті територіальної громади. Голова Снігурівської об’єднаної територіальної громади Інна Бойко розповідає, що тільки на проєкт треба 1,5 млн грн, а вже на саме будівництво 20-30 млн. Це непідйомна сума. Громада вже кілька разів зверталась із проханням, аби міст взяла на баланс обласна влада, але там особливого ентузіазму поки не виявили.