Світлана Маланюк знає надзвичайне покликання останньої дороги. Місцеві жартома називають її останньою дорогою Це -спеціальна канатка для небіжчиків З одного берега, де село - на інший, де старовинна церква, горяни переправляють труни. Вузький, пішохідний місток витримує максимум кількох людей. Переносити ним бодай якийсь вантаж - смертельно небезпечно. Підвісну переправу побудували від безвиході - кажуть люди.
Сільська церква, якій понад 400 років, зведена фактично на окремій горі. Дістатися її іншим шляхом - зась. А про новий міст навіть не йдеться - дорого. В об'їзд - зайві кілометри. Ще й розбитою гірською дорогою. Проїде навіть не кожна вантажна машина. Барабан, на який намотують сталевий дріт, платформа, на яку грузять труну, трос і запобіжник. Механізм канатки - не складний. Але перед запуском тут для кожного - обов'язковий інструктаж. Аби переправити труну з одного берега на інший - потрібні щонайменше двоє людей. Крутити не важко. Головне, кажуть люди - не поспішати. Місцеві не натішаться. Бо відколи облаштували переправу -жодна труна не впала у річку. Для туристів канатка для мерців - це дивний атракціон. Мандрівники навіть не проти на собі відчути, як воно - з вітерцем в останню путь. Але живим місцеві не дозволяють.