Там, де княгиня Ольга ще в 10-му столітті приймала ванни у кришталевій і швидкій воді річки Ужа, а скорені й розбиті древляни споглядали за царськими водними процедурами з неприступної крутої скелі, майже тисячу років по тому гранітні брили прихистили ще більшу таємницю. Підземелля командного пункту часів другої світової війни.
Олександр Бондарчук - екскурсовод
"Наш об'єкт будували 500 солдат та офіцерів. Їхня доля невідома. У нас є унікальна фотографія групи людей, які саме будували наш об'єкт. Надана вона була нам дочкою політрука. Ось це самий верхній чоловік - це політрук. Вона хотіла дізнатися долю свого батька після закінчення війни і надсилала запити в різні інстанції, звідки їй приходили повідомлення, що такої людини в Радянському Союзі не існувало".
Бункер, збудований методом малих підривів ще у 30-х роках минулого століття, був настільки засекреченим, що навіть не нанесений на жодну карту. Тут був командний пункт штабу Південно-західного фронту. Ми йдемо вузькими коридорами - над головою - 25-метрів граніту, залізобетону та глиняно-пісочного насипу. Поруч - юний екскурсовод Олександр, якому лише 15. А скеля вже довірила йому свої найбільші таємниці.