«Пливе кача по Тисині...» -- українська лемківська народна пісня.
Є припущення, що ця пісня має закарпатське походження, оскільки в ній згадується річка Тиса яка протікає в тій місцевості, а також у селах закарпатського регіону ця пісня побутує досить давно. Вперше вона була опублікована українським композитором і фольклористом Задором Д.Є. у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» 1944р. Широко відомою, у виконанні гурту «Піккардійська терція», ця пісня стала в 2014 році, підчас подій Революції Гідності в Україні.
Вперше вона прозвучала на Майдані Незалежності в січні, після смерті білоруса Михаїла Жизневського, який одним з перших загинув у боротьбі зі злочинною владою. Його друзі знали, що «Гей, пливе кача» є його улюбленою піснею і тому ввімкнути її підчас прощання з ним. Через сильне смислове і емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими, трохи з часом вона стала неофіційним гімном, який співали в пам'ять за загиблими активістами Євромайдану (Небесної сотні)
Загиблі на Майдані. 21.02.2014. Пісня «Плине кача по тисині...».
З того часу крім «Піккардійської терції» пісня почала активно виконуватися різними гуртами та хоровими колективами такими як, Плач Єремії, капела ім. Ревуцького та ін. Особливу увагу варто приділити виконанню цього твору хором Київської православної богословської академії, адже студенти (семінаристи) які виконували цей твір були безпосередніми учасниками тих подій і в їхньому виконанню ця пісня звучить по особливому. Також ця пісня виконувалась на міжнародному фестивалі Virgo Lauretana в Італії.
« ... кожна мати розуміє, що виховує сина не для того, щоби відпускати на війну, будь-який чоловік не хоче загинути, сестра чи брат не готові втрачати найближчих. Сьогодні вже важко уявити собі прощання з Героями якимось іншим твором. Людина, яка написала цю пісню, перепустила її через серце. Тому зараз із автором в унісон плачуть сотні тисяч людей ...»