Кому насправді потрібна війна на Донбасі та до чого призведе відмова від мирних ініціатив

 Апостроф

​Українська влада періодично лякає суспільство і Захід можливою ескалацією конфлікту на Донбасі. Так, днями президент Петро Порошенко заявив, що існує ймовірність використання російського контингенту в Придністров'ї для військової агресії проти України. За словами глави держави, в поєднанні з більш ніж 20 тисячами військових в анексованому Криму, вони "можуть створити нам додаткові проблеми". При цьому, заявляючи про нові загрози, влада категорично відкидає будь-які мирні ініціативи, намагаючись таким чином зберегти власну монополію на прийняття рішень і мінімізувати критику. На думку аналітиків, єдиний результат, який забезпечить така стратегія — виключення України з переговорного процесу з врегулювання конфлікту і нав'язування позиції, вигідної західним партнерам.

Кому насправді потрібна війна на Донбасі та до чого призведе відмова від мирних ініціатив

Страшилки від президента

Про те, що російські підрозділи знаходяться в Придністров'ї і становлять потенційну загрозу для України відомо ще з 1995 року. Тому така заява свідчить про те, що Україна так і не змогла розробити стратегію для відбиття можливого вторгнення з боку Придністров'я. Можна припустити і протилежне — Петро Порошенко навмисно вводить в оману противника, применшуючи наш потенціал. Однак, недавні заяви політиків, близьких до президента, про те, що існує ймовірність введення воєнного стану, спростовують подібне припущення. З огляду на можливості сучасних розвідувальних технологій, організувати приховане переміщення підрозділів і створення укріпрайонів на лінії прогнозованого вторгнення з боку Придністров'я - неможливо.Інформація з відкритих джерел і відсутність оборонних споруд на основних транспортних магістралях, що сполучають Україну і Росію - ознака того, що підготовка до відбиття вторгнення з боку країни-агресора не ведеться. Якщо ми готуємося до ймовірного нападу вже третій рік, то як пояснити те, що сьогодні, судячи з сайту Укрзалізниці, можна безперешкодно придбати квиток і поїхати до Москви на одному з чотирьох поїздів. Навіщо "Мотор Січ" експортує авіаційні двигуни до Росії, а наш бізнес вигадує схеми для ввезення продукції в Росію через Білорусь і Польщу? Невже, щоб агресор прилетів захоплювати країну не на голодний шлунок. Ймовірно, три роки очікувань вторгнення знадобилося президенту для того, щоб закрити фабрику у Липецьку. Наявність таких фактів швидше спростовує потенційне вторгнення, ніж підтверджує його можливість.

Про те, що масштабне вторгнення з боку Росії є малоймовірним говорить і колишній радник російського президента Андрій Ілларіонов.

"Для того, щоб здійснити ефективну операцію з захоплення Південної або Східної України, навіть в тому випадку, якщо військові дії будуть матимуть не занадто жорсткий характер, необхідне угруповання чисельністю близько 1 мільйона людей. Тому, коли Путін розміщував на кордоні 50 тисяч "чоловічків", що зображали активну діяльність, це був чистий шантаж", — заявив він в інтерв'ю

Загроза військового вторгнення або загострення ситуації на фронті перетворилася для Порошенка в ефективний і простий спосіб мобілізації населення. Однак влада не враховує того, що постійне використання погроз вимагає підвищення радикалізації сигналу, якщо цього не робити, то з часом інформація перестає сприйматися. Якщо в 2014-2015 роках заяви про можливе вторгнення викликали справжню паніку і люди бігли скуповувати сіль, сірники і макарони, то сьогодні це перетворилося в мем "не помиєш посуд — Путін нападе".

Однак влада вважає агресивну риторику єдиним способом зберегти свої позиції. "Влада заточена на екзистенціальне продовження конфлікту, оскільки вважає, що будь-які мирні ініціативи несуть їй загрозу. Вони взагалі розглядають ідею реінтеграції як загрозу владі. З одного боку, нерозумно постійно просувати агресивні меседжі, а з іншого — блокувати всі мирні ініціативи. Я б назвав цю позицію непродуманою політичною поведінкою, бо постійним підвищенням агресивної риторики влада загнала себе в глухий кут", — заявив в коментарі експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Анатолій Октисюк.

Крім того, схожі заяви дозволяють російським пропагандистам робити з нас чудовисько, яке прагне знищити не тільки Донбас, а й Росію. Одразу після слів Порошенка про можливе вторгнення з боку Придністров'я, на одному з головних пропагандистських ресурсів РФ — РІА Новисти з'явився матеріал під заголовком "Порошенко заявив про загрозу "повномасштабної війни" з Росією". Ця публікація набрала більше 600 коментарів і понад 400 тисяч переглядів. Якщо ми хочемо повернути наші землі, як стверджує президент, мирним шляхом, то мабуть час переходити до іншої риторики та ретранслювати меседжі, що Донбас житиме тільки в мирній Україні? Нехай населення "ДНР і ЛНР" усвідомлює, що вони їдуть в мирну Україну отримувати свою мирну пенсію, а поки на Донбасі російські танки — пенсії не буде. І тоді Кисельову набагато важче буде вигадувати страшилки про "кривавий київський режим", який пропонує мирні ініціативи.

Мирний тоталітаризм

Можна запропонувати кілька мирних ініціатив, які будуть містити різні меседжі і показувати жителям Донбасу і нашим західним партнерам, що Україна прагне миру, а Росія не погоджується і всіляко цьому перешкоджає. Це можуть бути навіть не повноцінні плани, а інформаційні кампанії на підтримку мирних ініціатив. Через деякий час у свідомості жителів Донбас будуть не два агресори — Росія і Україна, а Росія, яка заважає жити, і Україна, де мир. Цей сигнал обов'язково потрібно донести Заходу, який вже схиляється до того, щоб перекласти відповідальність за конфлікт на обидві його сторони.

Ситуація в Авдіївці, була саме тим моментом, коли потрібно було акцентувати увагу на тому, що без повернення контролю над кордоном мир в Авдіївці забезпечити неможливо, а для цього Росія, яка є агресором, повинна залишити територію України. А щоб припинити подальші провокації, українські підрозділи мають заглибитися в напрямку кордону. Замість того, щоб зробити гучні заяви про те, що Україна за мир, а Росія цьому перешкоджає, всі, хто міг з'їздили в Авдіївку і влаштували показові фотосесії.

Влада не поспішає ні озвучити, ні прислухатися до мирних ініціатив з кількох причин. По-перше, це буде розцінюватися, як найбільше зрадництво, і всі "яструби" злетяться на Банкову клювати зрадника-Порошенка. По-друге, влада побоюється втратити монополію на прийняття рішень.На думку політтехнолога Андрія Золотарьова, влада і далі шукатиме ворогів серед тих, хто виступає за мир.

"У Порошенка тоталітарні замашки, це давно всім стало очевидно. Наша нинішня влада буде нервово реагувати на будь-які такі спроби, оскільки вторгаються в її парафію, і ставлять питання про її неефективність. Багато хто говорить про те, що поки буде ця влада, війна ніколи не закінчиться. Ми знаємо, що цей владний картель складається з Партії війни і Партії миру. Для Партії війни важливий пошук ворога, в тому числі і всередині країни. Тому той, хто насмілиться озвучувати мирний план - Пінчук, Артеменко, або хтось інший, він тут же оголошується ворогом народу. Ніякої предметної дискусії з цього питання не ведеться. Показово при цьому, що той же план Пінчука, по суті — це план імплементації Мінських угод, який був підтриманий світовими лідерами. Тоді за логікою— це зрада і зовнішніх партнерів", — заявив Золотарьов.

Ставлення української влади до Мінських угод виражається наступним формулюванням: ми за Мінськ, але не змушуйте нас його виконувати, адже ми і так за Мінськ. І реакція, що виникла після заяви посла Німеччини в Україні про необхідність виконувати Мінські угоди, лише в черговий раз показала справжнє ставлення української влади до виконання Мінських угод.

Ситуація, що склалася, змушує Петра Олексійовича лавірувати між вимогами західних партнерів і громадською думкою в Україні, даючи всім обіцянки, які суперечать одна одній. Виходом з цієї ситуації може стати мирна альтернатива Мінським угодам від самої влади. Таку пропозицію Порошенка підтримає Захід, який отримує можливість для переходу до нового сценарію врегулювання, хоча і заявляє про необхідность виконувати нездійсненний Мінськ. В Україні новий мирний план будуть сприймати, як хитрий хід влади, що позбулася нав'язаних Росією Мінських угод.

"Ми маємо тупикову ситуацію з виконанням Мінських угод. На нещодавній Мюнхенській конференції з питань безпеки Ангела Меркель заявила про те, що ми констатуємо, що Мінські угоди не можуть виконуватися, - заявила Марина Ставнійчук. — Це було очевидно. Мені здається, що на тлі того, що Україна три роки перебуває в стані війни, час оговтатися і нарешті зрозуміти, якщо якийсь механізм не працює, то в першу чергу держава, на території якої відбувається цей збройний конфлікт, має взяти на себе ініціативу з розвитку Мінських угод або комплексу відповідних пропозицій, які стануть ефективним механізмом з відновлення миру і стабільності в Україні".

Такі угоди вже запропоновані і активно обговорюються, але влада їх ігнорує замість того, щоб використовувати увагу західної преси до них з користю для себе. Замість звичних звинувачень Порошенка в корупції і саботажі реформ — пишуть, що Україна за мир і є альтернатива Мінським угодами. І це головні посили, які влада може актуалізувати завдяки появі таких ініціатив.

"Влада боїться не Пінчука і Артеменка, а боїться того, що якщо почнуть множиться такі ініціативи, то буде зруйнована її монополія в цьому питанні і стане ясно, що вона не зацікавлена в закінченні війни. А зараз відбувається об'єктивний процес, який влада намагається якось блокувати. Об'єктивний процес, тому що абсолютно ясно, що ситуація зайшла в глухий кут. Ми не можемо виконувати "Мінськ", не хочемо, і виходити з "Мінська" теж не хочемо. Очевидно, ця ситуація - тупикова. Що буде далі? Небажання української політичної верхівки врегульовувати конфлікт буде все частіше видно і нашим міжнародним партнерам, що війна вигідна не тільки Захарченку та Плотницькому. Війна вигідна багатьом, в першу чергу самому Порошенку. Якщо Україна не хоче сідати за стіл, вона може опинитися і під ним. Ми ризикуємо назавжди втратити Донбас, як це було з Кримом. Залишається і загроза великої війни з Росією", — висловив стурбованість Золотарьов.

На думку Золотарьова, у влади є пару місяців, щоб прийняти рішення, а потім на неї почнуть тиснути західні партнери, від яких вона залежна. "Не виключено, що через півроку Захід назве винуватцями конфлікту дві сторони, і тоді подальші події можуть розвиватися за сценарієм кризи в Боснії (Боснійська криза 1908-1909 рр. Призвела до поглиблення протиріч між Антантою і Троїстим союзом та стала одним з етапів на шляху до першій світовій війні, — ред). Але не хочеться давати такі сумні прогнози", — додає експерт.

Николай Ткачук

загрузка...

Більше новин

Стрічка новин
Всі новини
Розшук людей
Всі оголошення