Заборона російських інтернет-ресурсів: коли почнемо давити заборонені продукти

У мене є поштова скринька на "Мэйл.ру", але я вже декілька років ним не користуюся.

У мене є аккаунт "ВКонтакте", але останній раз я з'являвся там десь рік тому і не пам'ятаю ні логіна, ні пароля.

У мене є сторінка в "Однокласниках", я зрідка переписуюся там із старими знайомими. Запросто можу перестати.

Я регулярно використовую для роботи сайт Кинопоиск.ру. Якщо доступ до нього відріжуть, мені доведеться потрапляти на нього через Tor, VPN або анонімайзер. Сподіваюся, це дійсно так просто, як розповідають знавці.

Пересуваючись на машині по Києву, я зазвичай перевіряю ситуацію на дорогах. Якщо мобільний додаток "Яндекс.Пробки" перестане працювати, я стану втрачати більше часу. Але, будучи фрилансером, з дому я виїжджаю далеко не щодня, так що і ця біда не занадто страшна.

Безпосередньо на моє життя президентський указ №133/2017 від 16 травня, заборонний доступ до усіх вищеперелічених ресурсів, вплине не занадто істотно. Так що справа не в особистих інтересах.

Мені, як говорив в "Білому сонці пустелі" митник Верещагин, за державу образливо.

Уперше українській державі надумалося контролювати інтернет. Уперше воно вирішило звести стіни в кіберпросторі, який досі вважався символом вільного поширення інформації.

Тепер у нас забороняють вже не кремлівські пропагандистські телеканали, не антиукраїнські книги, не фільми, що прославляють спецслужби держави-агресора, а просто сайти з доменним ім'ям .ru. Причому найпопулярніші в Україні - з багатомільйонною аудиторією.

Очевидно, що влада, що встановлює такі обмеження, упевнена у своїй силі. Вона не боїться ні протестів, ні репутаційних втрат. Більше того, очевидно, це тільки початок. І можна припустити, що буде далі.

І ось яка штука виходить. Начебто усі ці заборони продиктовані благими намірами - ударити санкціями по російській економіці, відмовитися від ресурсів, контрольованих ФСБ, перестати користуватися продукцією ворожої держави.

Але на ділі виходить удар по мільйонах українців.

Здається, ще зовсім нещодавно ми сміялися над Роскомнадзором, що намагався блокувати українські інтернет-ресурси. Над ким сміятися тепер?

Одні мережеві жартівники вже починають цікавитися, чи скоро в Україні почнуть давити бульдозерами заборонені продукти. Інші помічають, що російський мем "бомбити Вороніж", виявляється, прекрасно підходить і для України. Потрібно тільки місто поміняти. "Бомбити Житомир", думаю, підійде.

Чомусь ми поводимося точно так, як і наш ворог. Він забороняє - і ми забороняємо. Він робить гірше власним громадянам - і ми робимо те ж саме.

Але головне, як ні крути, указ Порошенка перетворює Україну на державу з інтернет-цензурою. Подібною, по-перше, до тієї ж Росії.

А також Ірану, Саудівській Аравії, Тунісу, Оману, Сирії, Йемену, Судану, М'янмі, В'єтнаму, Узбекистану, Ефіопії, Китаю, Північній Кореї.

Добрий ранок, країна. Ласкаво просимо до клубу.

Юрій Володарский