​Квартирний облік: як прокуратура «віджимає» житло у нужденних для своїх (відео)

В Україні на квартобліку – майже сімсот тисяч нужденних сімей. Серед них: учасники війни, тяжкохворі, учителі, багатодітні – ті, хто десятиліттями поневіряються в очікуванні людських умов проживання.

Перевага у виділенні житла – для співробітників прокуратури. Хоча в порівнянні з іншими їхні заслуги – вельми сумнівні. У офіційній відповіді Генпрокуратури на запит про квартири зазначається: «Під час службової перевірки встановлено, що документи щодо службового житла наявні не в повному обсязі, а по окремих роках взагалі відсутні. Отже надати достовірну інформацію щодо наданих квартир немає можливості. Зазначені відомості будуть з’ясовуватися в ході досудового розслідування у розпочатому кримінальному провадженні».

У відповіді на запит до столичного Департаменту будівництва та житлового забезпечення йдеться про те, що з 2010 року по теперішній час відомство передало до органів прокуратури 137 квартир загальною площею 11 768 кв.м.

Подальшою долею квадратних метрів розпоряджаються районні адміністрації. Редакції «Надзвичайних новин» вдалося дізнатися, хто і скільки квартир роздав потрібним людям. Із 2010 року найщедрішою була Голосіївська РДА - надала прокурорам 18 квартир, Дніпровська – 14, Печерська – 12, Дарницька та Деснянська – по 11 кожна, Солом’янська – 10, Подільська – 6, Святошинська – 3, Шевченківська та Оболонська виділили по дві. У підсумку - 89 квартир.

Однак, щось не сходиться. На паперах кудись зникають 48 помешкань, про котрі звітував Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА. А чотири райони взагалі відмовляються називати прізвища прокурорів, яким виділили житло за кошти платників податків.

Списки, що надали, викликають щонайменше сумніви. Голосіївська РДА чомусь не зазначила в своєму звіті «діамантового» прокурора Олександра Корнійця.

2013-го тутешні чиновники подарували йому трикімнатні апартаменти на 112 квадратних метрів ось у цьому новенькому будинку в центрі столиці.

Підстава – необхідність покращення житлових умов, і це при тому, що Олександр Корнієць вже мав на сім’ю дві квартири і ось цей будинок.

А от у списках Печерської райдержадміністрації немає сумнозвісної квартири екс-замгенпрокурора Віталія Каська, хоча документи про надання йому житла саме цим органом раніше оприлюднювала Генпрокуратура. І це – попри нібито втрату даних.

Список прокурорських безхатченків поповнюється після повторних запитів. На Печерську було 12, а стає – півсотні. Щоправда, знову ж – без Віталія Каська. Чиновники розводять руками – мовляв, не мають даних про квартиру екс-замгенпрокурора. «Це треба піднімати документи, а документи я вам не підніму, бо вони вилучені», - каже начальник відділу обліку та розподілу житлової площі Печерської РДА міста Києва Олена Сіроштан.

Виявляється, документи про прокурорські квартири зберігаються абияк і можуть бути де завгодно.

«Немає електронної бази. Отак облік ведеться – записуємо. Включаємо до числа службових – записали до якої організації і номер розпорядження. Виключаємо – те ж саме», - пояснює Олена Сіроштан.

Так само – у Голосіївському районі, де виявили 17 додаткових прокурорських помешкань. Зрештою вписали і апартаменти «діамантового» прокурора. Щоправда, забули вказати, що отримане службове житло Олександр Корнієць вивів із державної власності і приватизував на доньку – вже будучи на той час підозрюваним у хабарництві та звільненим із прокуратури. Форма власності – приватна. Власником вказана Корнієць Єлізавета Олександрівна.

У рейтингу квартирної щедрості лідирує Печерський район. Плюсуємо одержувачів, але сума знову не сходиться. Цього разу райдержадміністрації перестаралися, бо надали навіть більшу кількість, аніж головний Департамент – 158 квартир проти 137. Кому вірити – невідомо. Зрозуміло лише одне – збрехати і приховати намагаються, хто як може.

Розсудити ситуацію мали б у прокуратурі. Натомість там прикриваються втратою документів. Зрозуміло: кому, як не їм найбільш невигідне оприлюднення даних про нерухомі подарунки.

На запитання про те, чи можуть відновити за допомогою таких само звернень до РДА ці документи, Олена Сіроштан відповідає: «Зможуть. Це ж відносно них стосувалося. Вони розпорядники цього жилого приміщення. Звернуться – отримають відповідь. Все точно так, як ви робите – так і їм треба робити».

Про покарання тих, хто втратив важливі документи – навіть не йдеться.

Як заявляв раніше генеральний прокурор України Юрій Луценко, квартирне питання розслідується – близько півтора десятка працівників прокуратури.

«В момент, коли ми отримаємо необхідні матеріали, ми також їх передаватимемо згідно підслідності до Національного антикорупційного бюро», - пообіцяв Луценко.

Поки прокурори розслідують свої ж зловживання – пропонуємо рейтинг «нужденних» чиновників

Ось вони – ті, кого вочевидь за плідну працю удостоїли службовими квадратними метрами у столиці. Країна має знати своїх прокурорських героїв. Чим вища посада – тим більша квартира. Склад родини і наявність іншої нерухомості не є важливими. Це доводять списки райдержадміністрацій.

Прокурор Києва 2010-11 років, виходець із Донецька Юрій Ударцов відхопив апартаменти у центрі міста жилою площею у 99 квадратних метрів. На посаді він відзначився приховуванням експертиз тіла студента Ігоря Індила, який помер у Шевченківському райвідділі міліції. За так би мовити професійні здібності, Ударцов пішов на підвищення до ГПУ– став заступником генпрокурора Віктора Пшонки.

Крісло прокурора столиці унаслідував Анатолій Мельник. Печерський район привітав нового очільника прокуратури службовою квартирою у 89 квадратних метрів жилплощі. Прокурор порушив кілька кримінальних справ проти ЗМІ та 2012-го поїхав до Луганська – керувати тамтешньою прокуратурою. Столичну квартиру – приватизував.

Наступник Мельника – прокурор Микола Бескишкий. Традиційний бонус до посади – нове житло в центрі столиці на 80 квадратних метрів. Керував прокуратурою в часи Євромайдану і був звільнений 24 лютого 2014-го. Квартира і досі – за ним.

Хоча крісло прокурора столиці порожніє більше року, ширяться чутки, що туди мітить Роман Говда – нещодавно звільнений з посади заступника генпрокурора. Схоже, розголос небезпідставний. Бо Печерська РДА вже надала Говді квартиру у 60 квадратних метрів жилої площі. Традиційну данину він отримав навіть раніше за посаду.

Добре облаштовуються в столиці і заступники прокурорів. Взяти хоча би донецьких друзів Артема Пшонки – сина одіозного екс-генерального прокурора. Максим Могильницький, Олександр Нестеренко та Сергій Софієв разом із посадами заступників прокурора Києва отримали квартири у центрі площею 98, 78 та 55 квадратних метрів.

Донецька трійця була звільнена з органів, та службові квартири у Голосіївському районі за ними залишилися. Сергій Софієв свою встиг офіційно привласнити.

Екс-заступник генпрокурора Пшонки Віктор Войцишен, який контролював Головне слідче управління ГПУ, приватизував надану йому службову квартиру на Печерську у 89 квадратних метрів.

Але найбільшу загребущість продемонстрував донеччанин Максим Ленко. За коротку кар’єру у столичній прокуратурі – усього півроку – він умудрився отримати аж дві квартири: невелику у 36 кв.м. у Печерському районі та надпристойну у 85 кв.м. у Голосіївському районі. Потім очолив Головне слідче управління СБУ. Та прокурорське житло – не звільнив.

Поки прокурорські мажори із завидною регулярністю святкують новосілля, ті, хто десятками років дійсно потребують житла, – марно сподіваються на ордер.

Нужденні на квартири: приклади кричущих випадків

Тисячі будинків, мільйони квартир, мільярди житлових квадратних метрів. Столична нерухомість – це забудова на забудові. Та місце тут знайдеться лиш обраним. Як приклад – сім’я Мельничуків. 25 років – у гуртожитку, майже стільки ж – на квартирному обліку. Родина вже втратила останні надії на власне житло.

«Оце в нас душ, в якому ми миємося по черзі, бо інакше нас тут дуже багато...До першої ночі буває не попадем», - розповідає пенсіонерка Валентина Мельничук.

«А це в нас кухня, на якій ми готуємо. 9 сімей тут в нас. З роботи всі ж приходять і дуже багато людей. Ми не вміщаємося тут навіть буває, так хтось поготує – звільнить, дасть одну конфорку – готує наступний», - додає вона.

Вона пропрацювала на заводі, аби мати дах над головою і право жити тут – в одному блоці разом із тридцятьма такими ж, як сама. Він – колишній військовий. Заробив нагороди, а квартири – не заслужив. «Заробив медаль за бойові заслуги, за вислугу, медаль Жукова, це медаль афганська», - розповідає Петро Мельничук, який стоїть 24 роки на квартирному обліку.

У родині Мельничуків – шестеро осіб. Вони вже давно лідирують у черзі на двокімнатне житло. Проте, без жодного зиску. Кажуть, у квартирних чергах – суцільний безлад. А від обсягу махінацій – волосся стає дибки.

«Приходиш – вони ось папірці дають, відписку дав і все Запитуєш їх: що-небуть будують, що-небудь дають? «Ні, нічого, нема нічого». Потім дивишся – тут будинок поруч біля нас на Алма-Атинській, вже люди заселяються. «А як?» - «А нам квартири тут дали». А я ж питав – ніхто нічого не дає, ніхто нічого не отримує, ніде нічого не будують. Потім оказія, що люди, які за мною стояли, вже отримали житло. Коротше, там сам чорт ногу зломить».

Петро Володимирович воював в Афганістані, тепер один з його синів воює в Україні. На це чиновникам теж начхати. У них – свої пріоритети.

«Генерали отримують, прокурори отримують. Всі отримують. Звичайний боєць не отримає – ні землі не під Києвом, ні квартиру на черзі – нічого», - розповідає боєць полку «Київ» із позивним «Хан».

Ще один кричущий випадок – родину з дитиною буквально викидають із гуртожитку. У тисняві, але бодай із дахом над головою, сім’я Скрицьких жила тут 25 років. Стільки же перебували на квартобліку та власного житла – так і не побачили.

Новий власник квартири об’явився зненацька – прийшов одразу з ордером і групою тітушок. «У людини законні документи. Він має право на даний час користуватися даною квартирою», - пояснює юрист нового власника квартири Віталій Стрєпков.

Молодики силоміць витурили жильців і оточили вхід до помешкання. Двері міняють просто на очах у бездіяльної поліції. Сім’я поспіхом виносить з оселі найдорожче – шестимісячне маля. Хоча йти з дитиною їм нікуди. Чотири людини опиняються на вулиці.

«Ууявіть – самотня жінка з дитиною на руках, виломують двері одні і другі. Група людей, приходить псевдовласник і себе абсолютно по-хамськи поводить, і починають виламувати двері на тій підставі, що начебто є власник, у якого є ордер на цю квартиру і який уже навіть її приватизував», - розповідає Марина, яка лишилася без житла.

Доказів втрати інформації про роздані квартири у ГПУ немає

Чому Генпрокуратура приховує інформацію про роздані безкоштовно квартири? Наскільки невигідною для неї стане оприлюднення даних про прокурорську нерухомість?

«Ми як громадяни України маємо право отримувати доступ до публічної інформації, і така підстава відмови як «інформація втрачена» не є задовільною для нас. Тому що будь-яка втрата чи знищення документів має підкріплюватися певними актами. Тобто не можна просто втратити документ – про це мають бути відповідні докази», - зазначає юрист Інна Рудник.

Доказів втрати у прокуратурі немає. Як і даних про те, що саме вціліло. Але є інші відомства.

«Ці квадратні метри надавались державним органом в межах своєї компетенції і ми маємо право знати, яким чином державний орган виконував покладені на нього функції. Дана інформація не може вважатися інформацією з обмеженим доступом», - пояснює юрист.

«Надзвичайні новини» дізналися: офіційні псевдо-переліки прокурорських квартир – лише верхівка айсберга. А показовий бюрократичний безлад та недбалість з документами – банальний спосіб приховати правду. Бо коли вона спливе, буде важко брехати звичайним людям, що в країні криза, і квартири нікому не видаються.

Досі не розголошена правда про нерухомі надбання наділених владою – у наступних спецрозслідуваннях «Надзвичайних новин».