Днями Генеральна прокуратура України повідомила про вдалу спецоперацію. Правоохоронці знешкодили банду злочинців, які викрадали, катували та вбивали киян заради їхнього житла. Згідно з даними досудового розслідування, до складу банди входила жінка та чотири її посібники, яких раніше неодноразово судили за тяжкі та особливо тяжкі злочини.
У повідомленні відомства зазначається, що угруповання діяло «за схемою, що була розповсюджена в 90-х роках минулого століття». За допомогою зв'язків у поліції злочинці розшукували киян, які зловживали алкогольними напоями або вживали наркотичні засоби та не мали близьких родичів, які б могли претендувати на спадщину. Знайшовши таку людину, вони її викрадали і тривалий час утримували. Шляхом шантажу, погроз, побоїв, позбавлення їжі та води жертву примушували передати документи на майно. Після того, як документи були готові, замордованих людей вивозили за місто і вбивали.
Повідомляється також, що правоохоронці фактично звільнили п'ятьох заручників, яких утримували учасники злочинного угруповання.
Більше того, в ГПУ закликали мешканців усіх регіонів України повідомляти про відомі їм факти щодо діяльності вказаної злочинної групи та подібних. Втім, навіщо «далеко йти», коли тільки в Києві «під самим носом у ГПУ» злочини такого типу стали «чорною нормою». При цьому, жертвами злочинців стають не тільки самотні люди із залежностями.
Квартирний «віджим» по-святошинськи
Окрім двох онуків, Артема і Микити, у покійного Бориса Броди нікого не було. Однак, 68-річний дідусь, на щастя, не потребував особливого нагляду – не хворів, ні на що не нарікав. Спортсмен у минулому, він продовжував працювати і в свої немолоді роки. З онуками завжди був «на телефоні». Молодший Микита щотижня заходив до дідуся у гості. Втім, цього разу все було не так, як завжди.
«Я прийшов, двері були зачинені, а ключ просто не прокручувався. Я подзвонив на обидва мобільні, вони були вимкнені. Я стукав у двері – ніхто не відкривав», – згадує хлопець.
Припустивши, що дідусь просто поїхав кудись у справах, Микита спустився на парковку. Від охоронця дізнався найгірше – дід помер ще декілька днів тому. Виявилось, що покійний чоловік пролежав у квартирі чотири дні. Від чого помер, і досі не відомо.
При цьому, онуки покійного більше, ніж півроку, не могли потрапити у квартиру дідуся. Після його смерті хтось швидко поміняв замки, а слідчі вимагали документальні підтвердження власності. Надати «папірець» Артем и Микита не могли, адже всі документи на квартиру залишилась всередині самого помешкання.
Магія «перевертнів у пагонах
Підкреслимо, що дільничний інспектор міліції Святошинського райуправління МВС України в місті Києві Ігор Баранівський, який під час констатації смерті пробув у квартирі кілька годин і не пускав онуків до приміщення, в коментарі «Надзвичайним новинам» заявив, що взагалі не знає нічого про цю квартиру.
Коли онукам нарешті вдалося потрапити в помешкання діда, «картинка» перед їхніми очима наводила жах: на полицях лежали шаманські знаряддя, знахарські мішечки, свічки, спалені сірники, була навіть схема тлумачення рун. Однак гірше за все було те, що із квартири зникли документи на авто та квартирні папери.
З’ясувавши це, онуки подали заяву до слідчого відділу. Однак вона якимось дивним чином «загубилася». Не маючи вибору, онуки покійного Броди звернулися до нотаріусу. Оскільки довести єдине спадкоємство при зниклих документах не так просто, справа перейшла до суду.
Документи «із повітря»
На стадії досудового розслідування у справі з’явилися чергові незрозумілі елементи. Наприклад, розписка, згідно якої покійний Брода був винен певній особі $26 тис. Відмітимо, що в розмові із «Надзвичайними новинами» сусіди покійного одноголосно заявляють: гроші в борг покійний взяти не міг – отримував пенсію, працював, мав достаток.
Слідом за розпискою з’явився «заповіт» покійного діда, в якому він передає своє майно невідомій особі в Хмельницькій області. Достовірність «папірця» викликає великі сумніви не лише у його онуків, але і у адвокатів – документ був складений за 500 кілометрів від Києва три роки тому, а зареєстрований лише в лютому цього року, більше того, є висока вірогідність, що в ньому підроблені підписи.
Спілкуючись із журналістами «Надзвичайних новин», Артем Брода продемонстрував знайдений у квартирі дідуся старий зошит, на одному із аркушів якого хтось чимало тренувався розписуватись, як його покійний дід.
«Надзвичайні новини» вирішили познайомитися із щасливчиком, якому покійний Борис заповів своє майно. Ним виявився мешканець мальовничого села «Іванківці». Відповісти на запитання журналістів і пан Станіслав Кочубей, і його пасинок відмовилася. Дружина Кочубея взагалі відправила журналістів за «відомою адресою», жбурляючи камінням.
Одним із найнесподіваніших епізодів справи стала поява «доброзичливця» з МВС. За словами адвоката сторони захисту Ольги Титаренко, коп зателефонував Артему і призначив зустріч, на якій повідомив, що у «віджиманні» квартири його покійного дідуся замішані представники райадміністрації Святошинського району міста Києва. За словами Артема, слідчий, який викликав його, зовні схожий на чоловіка, що після смерті дідуся регулярно навідувався до квартири.
«Надзвичайні новини» будуть слідкувати за подальшим перебігом подій у цій справі.
«Чорні ріелтори»
Зауважимо, що останнім часом журналісти проекту часто показують випадки, коли підозрілі особи «нагрівають руки» на квартирних питаннях.
Раніше розповідали про трикімнатну квартиру на Оболоні, в якій на початку лютого виявили муміфіковане тіло самотнього чоловіка. А за кілька днів на порозі квартири з’явилась жінка, яка заявила: квартира тепер належить їй. От тільки договір даріння був написаний вже після того, як у квартирі знайшли труп. Оболонська поліція порушила справу за статтею шахрайство, квартиру арештувала, втім це аж ніяк не заважає спритній жінці разом із ріелтором продавати арештоване житло.
Також не один місць у столиці працювало злочинне угруповання, яке займалось продажом чужих квартир за підробленими паспортами. Спочатку вони подобово винаймали квартири, і видаючи себе за власників житла, перездавали його десятки разів на тривалий термін. Втім, цього шахраям виявилось замало, і згодом вони вийшли на більш високий рівень – продавати чужі квартири.
Після цього сюжету без відповіді у журналістів залишилось єдине питання: звідки у аферистів стільки якісних фальшивих паспортів, щоби без спеціальної експертизи їх просто не можливо було відрізнити від справжніх? Чи може і тут хтось «кришує»?
Автор Ірина Шевченко, за матеріалами телесюжетів «Надзвичайних новин»