Висота нового пам'ятника Ісусу від Зураба Церетелі — 33 метри, а з постаментом — взагалі 80. Це найбільший «Ісус» у світі, але місця йому поки не знайшли.
Зураб Церетелі створив скульптуру Ісуса Христа і тепер не знає, де її встановити. У 2013 році він запевняв: «Є багато охочих її встановити, з усього світу. Створити свого Христа — це моя глибока душевна потреба».
Спочатку було вирішено поставити статую в Сочі, але місця для неї не знайшлося. Та й суто стилістично, Сочі — тепер місто спортивних досягнень, а не релігійних камланій. Пізніше було запропоновано встановити статую в Невському районі Петербурга.
Всі злякалися, що відомий своєю релігійністю губернатор Полтавченко, може підтримати цю ідею — і стали пропонувати інші місця для прописки.
Протоієрей Олександр Пелін: «Як варіант — можна, звичайно, поставити за Кронштадт туди, в морі, на який-небудь острів, форт, щоб він служив в якості маяка. Але в Петербурзі — у жодному разі».
Олег Басилашвілі: «Єдине місце, де статуя могла б бути доречною — це Левашовська пустка під Петербургом, де поховано близько 45 тисяч жертв сталінських репресій».
Зі Смольного прийшло повідомлення: місця під статую в місті не знайшлося.
Христос з розпростертими обіймами варто частіше всього на пагорбах або височинах — наприклад як в Ріо-де-Жанейро, Португалії чи Італії.
У Росії, наприклад, статую Ісуса Христа можна встановити у Владивостоці, Єкатеринбурзі на місці стелі Азія-Європа чи в Нижньому Новгороді. Правда, є і варіанти розміщення під водою: легко уявити статую, яка стоїть на місці затопленої церкви в Калязині.
У Росії церква є невід’ємною частиною держави, але за останнім опитуванням Левада-центру зростає частка росіян, які вважають, що релігійним дисциплінам не місце в навчальних програмах світських загальноосвітніх шкіл. За останні 15 років відсоток тих, хто виступає проти будь-якої присутності релігійних дисциплін в шкільних курсах, зріс з 10 до 19 відсотків.
Паралельно знижується кількість тих, хто виступає за повернення в шкільну програму традиційного курсу Закону Божого, доступного для вивчення за бажанням; якщо в 1991 році за це висловлювалися 20% росіян, то на сьогодні цей показник становить 13%.