Американський бандит, який убив десятки людей, та якому спорудили пам'ятник на Батьківщині

Феномен популярності цього злочинця цікаво пояснив дослідник Роберт Ригел: «Ні один із західних бандитів не був так романтизирован, як Джессі Джеймс. Виникла легенда про американського Робін Гуда, в якій цей грабіжник і вбивця поставав сучасним лицарем. Він грабував багатих і оделял бідних. Був хорошим сім'янином і відрізнявся усіма людськими чеснотами».

Співчуття з боку американців було викликано тим, що злочинцем він став не в силу темних сторін душі, а з волі обставин.

Народився Джессі Вудсон Джеймс (Jesse Woodson James) 5 вересня 1847 році в заможній добропорядній родині пастора. Однак по стопах батька Джессі не пішов, а волів власну дорогу в житті. Шукати її він вирушив у 16-річному віці, коли покинув отчий дім, щоб взяти участь в Громадянській війні між Північчю і Півднем на стороні конфедератів. Мабуть, у кожній громадянській війні поряд з регулярними армійськими частинами діють якісь полупартизанскі-напівбандитські загони. В один з таких загонів відчайдушних головорізів під керівництвом якогось Кривавого Білла Андерсона і вступив юний Джеймс.

У цій лихий компанії він не загубився, бився нарівні зі старшими бійцями і за рік відправив на той світ дев'ять осіб. В загоні Андерсона Джессі освоїв не тільки військову справу, але й бандитське ремесло. Хоча він і його товариші вважалися підрозділом добровольчої армії генерала Конфедерації південних штатів Вільяма Куонтрила, що діяла в тилу армії сіверян, це не заважало їм поєднувати війну з відвертим розбоєм.

У 1865 році війна закінчилася, Північ перемогла, уцілілих конфедератів пробачили і не стали репресувати, але фактично викинули на узбіччя життя, оскільки всі «хлібні місця» зайняли переможці. Кінець війни Джессі зустрів у будинку свого дядька, де лікував поранення в груди, а кузина Зерельда Миммс ніжно доглядала за ним. Між тим, бойові товариші Джеймса, не знайшовши свого місця в мирному житті, зорганізувалися в банду під керівництвом Арчі Клемента і почали промишляти нальотами. До них приєднався і 18-річний Джессі Джеймс зі своїм старшим братом Френком. А після загибелі Клемента очолив зграю і постарався надати її бандитської діяльності політичне забарвлення, оскільки своєю метою вибирав в основному банки, які по всій країні перебували під управлінням перемогли у війні сіверян.

Банда братів Джеймс в кращих традиціях вестернів, з кольтами і вінчестерами, вривалася в кредитно-фінансові установи і пускала зброю в хід при щонайменшій спробі опору. Вперше широку популярність Джессі Джеймс знайшов після нальоту на Ощадну Асоціацію Округу Дэвьес в Міссурі. Але заговорили про нього не тому, що в його руки потрапила велика здобич, а з-за того, що Джессі спочатку пристрелив касира, якого прийняв за офіцера міліції, який убив його колишнього командира Кривавого Білла, а потім хвацько прорвався зі своїми людьми через поліцейське оточення.

Дивно, але жителі південних штатів ненавиділи банкірів, а не бандитів, вважаючи, що фінансисти і є справжні лиходії, які намагаються обібрати до нитки. І хоча брати Джеймс награбованим набивали свої особисті кишені і не ділилися кримінальної наживою ні з якими бідняками, але чутка створювала їм славу Робін Гудів, який мстився банкірам-кровопивцям. Але ще більшу славу бандити створювали собі самі. Без перебільшення можна сказати, що зробила Джессі Джеймса знаменитим його схильність до піару. Щоб полегшити роботу газетярам, які писали про нього, Джессі почав готувати для них своєрідні прес-релізи.

31 січня 1874 року в містечку Гэдс Хілл штату Міссурі зграя братів Джеймс, яка грабувала до цього магазини і банки, здійснила свій перший напад на товарний поїзд. Вони переключили сигнал семафора, зупинили експрес і забрали з його сейфу гроші і золото на 22 тисячі доларів. Перед тим, як сховатися в горах Джессі Джеймс вручив машиністові свій «прес-реліз», який попросив передати в місцеву газету. Текст цього твору був такий: «Саме зухвале пограбування поїздів! Потяг, що прямував в південному напрямку, був пограбований на гірському відрізку сьогодні ввечері п'ятьма озброєними до зубів хлопцями на суму ...... доларів. Грабіжники з'явилися на станцію за кілька хвилин до приходу поїзда, ізолювали диспетчера і поїзд перевели на запасний шлях. Всі хлопці були здоровенними, як на підбір, жодного не було нижче 6 футів зростанням. Особи їх приховували маски. Забравши гроші, вони поскакали в напрямку на південь на чудових племінних жеребчиках. Місцеве населення охоплено чутками і панікою».

Велику роль у популяризації нальотчиків зіграв засновник і редактор «Канзас Сіті Таймс» майор Джон Эрдвардс. Як колишній бойовий офіцер він пройнявся якоюсь симпатією до учасника Громадянської війни Джессі Джеймса і постійно розписував у своїй газеті нальоти бандитів. Едвардс єдиний з журналістів зумів взяти інтерв'ю у Джессі Джеймса. Банда братів Джеймс діяла від Міссісіпі до Міннесоти і від Західної Віргінії до Техасу. За десять років вона пограбувала 11 банків, 7 поїздів, 3 диліжанса, убивши при цьому 16 осіб. Зухвалість бандитів так «дістала» владу, що ті призначили за голову Джессі Джеймса винагороду в 5 тисяч доларів, тим самим, зробивши його самим «дорогим» бандитом, розшукуваним на території Сполучених Штатів.

У 1876 році банда Джессі Джеймса потрапила в засідку при черговому нападі на банк в місті Нортфілд, в штаті Міннесота. Розгорілася запекла перестрілка, в ході якої майже всі нападники були вбиті, але Джессі і Френку все ж вдалося вислизнути з пастки – вони поскакали, сидячи вдвох на одному коні. Однак захід їх кримінальної діяльності був не за горами. Їх товариші з числа конфедератів, з якими вони починали свій кримінальний шлях, вже здебільшого лежали в могилах. Найближчі друзі та соратники - троє братів Янгер сиділи у в'язниці. На зміну їм в зграю вливалися справжні покидьки, які не мають ніяких ідеалів, крім грошей. Схоже, що і самому Джессі стало набридати неспокійне життя нальотчика.

Через 9 років після розлуки він зустрівся з кузиною Зерельдой Миммс і одружився на ній, а потім в таємниці навіть від своїх товаришів купив будинок для їх сімейного гніздечка. Незабаром у них з'явилося двоє дітей. Джессі жив з Зерельдой під чужим ім'ям, а тому сусіди навіть не припускали з якою знаменитістю вітаються вранці. А тим часом влада збивалися з ніг у пошуках знаменитого бандита Джеймса. За ним навіть безуспішно полював сам Алан Пінкертон. І тоді влада підняли нагороду за голову Джессі до 10 тисяч доларів. Цією нагородою спокусився новий член його зграї по імені Боб Форд, який застрелив Джеймса в потилицю 3 квітня 1882 року. Незабаром прийшов кінець і їх банді.

39-річний Френк Джеймс здався губернатору штату Криттедену і в знак каяття поклав кобуру з кольтом біля його ніг. А через деякий час він постав перед судом присяжних. Здавалося Френку не уникнути шибениці за всю пролиту їх бандою кров, але присяжні, обурені віроломним вбивством Джессі, винесли несподіване для всіх рішення. Вони виправдали Френка за всіма пунктами! На прохання Зерельди на надгробку Джессі викарбували напис: «У пам'ять про мого гаряче коханого чоловіка Джессі Джеймса, який помер 3 квітня 1882 року в віці 34 років, 6 місяців 28 днів, вбитого зрадником і боягузом, ім'я якого негідно тут згадувати».

Боб Форд сподівався не тільки на обіцяну губернатором нагороду, а ще й на оплески з боку жителів Америки, але, на свій превеликий подив, він їх не отримав. Боба Форда стали лише зневажати. Після поневірянь по сусіднім штатам Форд заснував невеликий, але популярний бар в Колорадо. Одного разу вранці дехто Едвард О Келлі ввалився в бар, де знаходився тільки Форд і бармен, і, сказавши «Привіт, Боб!», вистрілив в упор у повернувшегося на привітання Форда. О Келлі був засуджений до довічного ув'язнення, але, після того, як керівництво штату отримало петицію про пом'якшення О Келлі покарання, підписану сімома тисячами громадян, він був помилуваний.