Бурштин. Історія «кришування»: хто далі прийде по «золото полісся»? (відео)

За рік незаконні добувачі бурштину заробляють суму, якої потребує військовий бюджет України

Бурштин. Історія «кришування»: хто далі прийде по «золото полісся»? (відео)

Тиждень тому інформація про гучні «бурштинові» затримання пролунала на всю країну. Було проведено 123 обшуки, вилучено понад 160 тисяч доларів, 4,7 тисяч євро та 94,5 тисячі гривень. Серед підозрюваних опинилися керівники місцевих прокуратур, СБУ, Національної поліції, чиновники, керівники лісгоспів і представники криміналітету.

Однак, згодом Генеральний прокурор України Юрій Луценко підкреслив: великомасштабна операція не поклала кінець бурштинової мафії, а лише розкрила одну третину її структур.

Більше про «бурштиновий клондайк» читайте в матеріалі «Надзвичайних новин».

Легка нажива приваблює охочих не лише з України

Історія нелегального видобутку рівненського бурштину розпочалася приблизно в 1986 році, коли на теренах краю з’явилися прибалти й запропонували непогані гроші за «поліське золото».

Потім стежку на північ Рівненщини протоптали поляки. Нині нібито саме вони скуповують практично весь видобутий бурштин. За найскромнішими оцінками експертів, об'єм видобутку бурштину в Україні становить 120 тон на рік, від фахівців лунають цифри і в 200- 300 тон, що складає мінімум 200-300 млн. доларів на рік.

Справжні об'єми порахувати неможливо, тому що практично весь бурштин в Україні видобувається нелегально.

«Держгеонадра заявили, що на сьогодні діють лише шість спецдозволів на видобуток бурштину, 4 з яких мають державні компанії. У той же час у державному бюджеті України на 2016 р. було закладено 1,5 млрд грн. надходжень від легального видобутку бурштину, але підґрунтя для цього державою все ще не створено», – заявляє екс-заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць.

Про гравців «бурштинової історії» та перспективи її легалізації

За словами Юрія Луценко, незаконні добувачі бурштину заробляють за рік стільки, «скільки потребує військовий бюджет країни». У зв’язку з цим, в інтерв’ю ТСН генпрокурор заявив, що видобуток бурштину має перейти під державний контроль.

«Ще одна дуже серйозна річ у тому, що буде після зачистки Дубровицького та інших районів Рівненської області. Хто далі прийде на бурштинові поля? Мені здається, що тут питання в тому, щоб органи місцевої влади, органи внутрішніх справ – не допустили оновлень схем з новими «кришувальниками».

Нарешті стратегічне рішення повинна прийняти Верховна Рада, має прийняти закон, згідно з яким весь цей бізнес повинен стати контрольованим державою. Потрібно легалізувати те, чим займається місцеве населення, але направити гроші не в кишені бандитів і міліції, які з ними співпрацюють, а в державну скарбницю», – заявив Луценко.

Вчора в ефірі «112 Україна» про подальші кроки щодо легалізації видобутку бурштину в Україні розповів міністр екології Остап Семерак.

Зокрема, за його словами, служба геології розробляє карту розвіданих родовищ бурштину в Україні, яку треба співставити з кадастровою картою.

«Що стосується узаконювання видобутку, ті робочі групи, які працюють в Міністерстві і у ВР, приходять до висновку, що чинне законодавство дозволяє здійснювати продаж спецдозволів на видобуток бурштину на відкритих прозорих конкурсах. З моєї точки зору, це є єдино можливе правильне рішення сьогодні цієї проблеми, і зараз служба геології та надр отримала доручення від Мінекології, підготувати таку карту розвіданих родовищ і накласти чи співставити цю карту з картою землекористувачів, тобто з кадастровою картою.

Тому що, якщо хтось матиме спецдозвіл на видобуток бурштину, це ще не означає, що він зможе його видобувати, оскільки бурштин є об’єктом, який знаходиться в надрах, а те, що знаходиться на поверхні землі, хто є власником поверхні земельних ділянок, є відкритим питанням, і це є сферою компетенції місцевих органів влади», - повідомив Семерак.

Також міністр екології висловив думку, що до вирішення питання має приєднатися РНБО.

Слід підкреслити, що про необхідність легалізувати видобуток бурштину говорять вже давно. Відповідний закон досі не ухвалено. Щоправда Верховна Рада вже ухвалила у першому читанні законопроект про видобуток і реалізацію бурштину. Є ще законопроект про легалізацію старательської діяльності – після невдалої спроби ухвалення його переробили, і зараз співавторами документу є більше 20 депутатів з різних фракцій.

За словами експертки з питань екологічної політики Інституту суспільно-економічних досліджень Тетяни Тевкун, закон «Про старательську діяльність» більш дієвий.

«Тому що там порядок отримання дозвільних документів узгоджено із Кодексом про надра. Тобто там немає таких як спец дозвіл на користування бурштиноносними надрами. Там надається дозвіл по загальній процедурі. Але в подальшому надрокористувач має право розділити земельні ділянки і надати їх старателям. Ті земельні ділянки, які не мають промислового значення», – стверджує вона.

Так чи інакше, журналісти, активісти та експерти сходяться в одному: у цієї «бурштинової історії» є чимало гравців. Парламент і уряд, які роками не можуть навести лад у законодавстві, синдикати і покровителі, яких такий стан влаштовує, а також місцеве населення, яке більше не готове миритися ні з першими, ні з другими.

«Бурштин став окремою темою на «Шустер лайф». Всі про це говорять. Однак про вирішення питання законним шляхом годі й мріяти. Схоже, існуюча ситуація вигідна всім гілкам влади на всіх рівнях. На цю тему відбувається більшість місцевих баталій, всі забули про люстрацію, реформи. Схоже, для нашого регіону треба присилати експертів не з розвитку місцевих громад, а з організованої економічної злочинності», – переконаний виконавчий директор ГО«Антикорупційний моніторинг» Юрій Дюг.

Рецепт «Бурштинового прориву»

Фахівці відмічають: легалізацію видобутку бурштину в Україні необхідно супроводити необхідним пакетом інших заходів, які зроблять нелегальний видобуток небезпечною і нерентабельною справою. Про це пише Іван Валюшко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень.

На його думку, легалізація буде пострілом у «молоко», якщо залишиться автономним і єдиним кроком.

Як пише Валюшко, рецепт бурштинового прориву простий, хоча і схематичний:

1. Оскільки видобування бурштину з державної точки зору нерентабельне, віддаємо цю невдячну справу в приватні руки різного способу механізації і масштабу застосування.

2. Скупка видобутого сирцю — справа виключно державна. З цією метою в населених пунктах, розташованих у багатих на поклади районах, відкриваються державні пункти прийому: 5, 10, 500, скільки завгодно, щоб реагувати на пропозицію.

3. Ставку варто визначити окремо, але фіксовану для всіх пунктів. Суто регламентна робота з визначення вартості кожної фракції, відсіювання браку і подібних технічних деталей цілком підйомна для фахівців. Ціна прийому не повинна ображати копача.

4. Вивезення бурштину-сирцю закордон — під суворим обмеженням, якщо не під забороною. На міжнародний ринок він виходить виключно після додавання вартості у вигляді готових виробів. Виняток може становити лише електротехнічна та медична галузі, де потрібен саме камінь, а не намисто чи картина. Проте такий експорт має здійснюватися виключно на основі прямих і прозорих контрактів, із зазначенням вартості та обсягів постачання.

5. І лише після реалізації всіх цих підготовчих кроків можна по-справжньому закручувати гайки: від конфіскацій до в'язниці. Створити альтернативу, а вже потім бити по руках.

Стрічка новин
Всі новини
Розшук людей
Всі оголошення