Чорнобилець два роки судиться за пенсію, яка допоможе йому вижити (відео)

Телеоператор Анатолій Мартиненко, який став інвалідом першої групи після зйомок Чорнобильської аварії, вже два роки судиться з державою за гідну пенсію. Адже внаслідок катастрофи на ЧАЕС залишився без ноги, з хворими нирками, штучними кришталиками в очах і майже глухий, а ще – змушений постійно робити гемодіаліз – процедури очищення крові.

Весь світ по телевізору бачив Чорнобильську аварію саме його очима. За це держава навіть нагородила оператора медаллю.

Це поки все, що отримав Мартиненко від держави, яка нарахувала йому звичайну виплату за віком, а згодом докинула ще 300 гривень за інвалідність. Три тисячі – це все, на що може розраховувати 55-річний чорнобилець і інвалід першої групи.

«Про совість тут не йдеться. Я так розумію, що вони це роблять не вперше і не з першим інвалідом таке. Вони вже переступили через цю межу», - каже Анатолій.

Як суд дав пенсію у 12 тисяч, а ПФУ – забрав

У травні Анатолія неочікувано спіткав перший за два роки успіх. Голосіївський районний суд задовольнив прохання інваліда і призначив йому чорнобильську пенсію довічно. Мартиненко мав отримувати щомісяця 12 тисяч. Натомість, проти – Пенсійний фонд! Чиновники вирішили відібрати крихти, що навіть не встигли дати.

Юрист із Пенсійного фонду ніби води в рот набрала. Відстоювати позицію перед камерами – ніяково, а от перед суддями – доводиться.

«Розрахунок проведено згідно чинного законодавства, враховано всі норми чинного законодавства. Жодних порушень з боку управління не було здійснено», - пояснює представниця правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду.Аби оскаржити попереднє рішення в апеляції, у Пенсійному фонді не пожалкували 610 гривень судового збору. Це лише по одній справі, яких, ймовірно, тисячі. Це ті гроші, що платники податків теоретично сплачують на гідну старість, втім аж ніяк не на боротьбу з інвалідами. Але чиновники розпоряджаються ними інакше.

210 гривень від держави за те, що доглядаєш за інвалідом, а не працюєш

Про дружину Анатолія, яка змушена була звільнитися з роботи через необхідність цілодобово доглядати за хворим чоловіком, держава, виявляється, також не забула.

«Совбез мені платить 210 гривень за те, що я не працюю і постійно доглядаю за чоловіком», - розповідає Валентина.Цієї суми вистачає лише на один шприц фраксипарина для діалізу. Таких щотижня потрібно 3. Сума ж за один курс гемодіалізу – 14 тисяч гривень. І все це – довічна необхідність.

Судді столичної апеляції виявилися людянішими за чиновників соцзабезпечення. Рішення голосіївських колег залишилося без змін: пенсію виплачувати. Утім, настрій у Мартиненка не святковий.

«Ця пенсія дає мені шанс на життя, тому що за ці гроші я можу купувати недешеві препарати і проходити лікування. На мою смерть, я можу сказати прямо Пенсійному фонду, не дочекається», - каже Анатолій, який виборює Чорнобильську пенсію. Але у Пенсійного фонду все ще є шанс знову поборотися з інвалідом-чорнобильцем. Ціна питання цього разу – вже 800 гривень. На подання касаційної скарги.